Державний борг України

p align="left">2. регулятивна -- коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Таблиця 4.1.

Розмір державного боргу [3], тис. од. На 31.12.поточного року

	Внутрішній	Зовнішній
	дол.США	грн.	дол.США	грн.
2005	3 799 661,57	19 188 290,90	8 704 222,93	43 956 325,90
2006	3 288 655,86	16 607 712,12	9 803 183,83	49 506 078,42
2007	3 526 017,09	17 806 386,34	10 591 661,77	53 487 891,96
2008	5 800 850,34	44 666 547,59	11 171 831,40	86 023 101,79
2009	11 405 144,25	91 070 076,77	17 022 696,28	135 926 229,69
2010 (30.09.)	16 960 834,29	134 219 562,19	21 832 282,75	172 769 769,60

За даними Мін.ФІНу можна зробити наступний висновок з аналізу загального обсягу та складових державного боргу за 5 останіх років:

На 31.12.2005року сума державного боргу становила 12503884,5тис. дол.США, у тому числі зовнішній --8704222,93тис. дол.США і внутрішній --3799661,57тис. дол.США.

На кінець грудня 2006 сукупний державний (прямий) України становить 13091839,7тис . дол.США (у гривневому еквіваленті --66113790,54тис.. грн)

Сукупний державний борг України на кінець 2009 року складав 33% ВВП порівняно з 20% на кінець 2008 року і 12,3% - на кінець 2007 року. "Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені", - повідомило Міністерство фінансів.

Крім того, прямий держборг України в 2009 році збільшився з 13,8% ВВП до 23,2% ВВП, гарантований - з 6,2% ВВП до 9,8% ВВП.

Співвідношення платежів по погашенню і обслуговуванню державного боргу до доходів загального фонду держбюджету на кінець 2009 року складає 23,0% проти 5% на кінець 2008 року, 7,4% - на кінець 2007 року і 12,3% - на кінець 2006 року.

Сукупний держборг України на кінець 2009 року досяг 37,76 млрд доларів, зокрема зовнішній - 24,59 млрд доларів.

За лютий 2010 року сукупний державний прямий і гарантований борг України виріс на 0,7%, або на 0,257 млрд доларів, - до нового рекорду високого рівня 37,944 млрд доларів.

ВИСНОВКИ

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Негативним моментом зростання внутрішньої державної заборгованості є те, що:

- в умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів стають реаліями невиконання державою своїх боргових зобов'язань, оголошення дефолту, а відтак - підрив довіри до держави як до надійного позичальника;

- унаслідок такого перерозподілу фінансових ресурсів унаочнюється "ефект витіснення" вітчизняних товаровиробників з ринку кредитних ресурсів, падіння інвестиційної активності;

- виплата високих відсотків по державних цінних паперах заохочує вітчизняні комерційні банки до проведення недосконалої ресурсної політики, а також збільшує нерівність у доходах фізичних осіб, оскільки боргові зобов'язання держави зосереджуються в руках найбільш заможної частини населення, яка, отримуючи відсотки, стає ще багатшою.

Звичайно, управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов'язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дієвого механізму його погашення.

За експертними оцінками, зовнішні позики уряду створюють ревальваційний тиск на гривню, що загострює проблему дефіциту поточного рахунку, знижуючи конкурентоспроможність українських товарів і послуг щодо іноземних. Великий державний борг змушує іноземних інвесторів бути дедалі обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими країнами регіону.

При цьому проблема зовнішнього державного боргу посилюється і внаслідок того, що в Україні сформувалася дворівнева система зовнішніх боргів. Перша - на рівні політичної влади, друга - на рівні підприємств. Причому обидва рівні є зіставними за своєю потужністю. Борги ж другого рівня є не менш ризикованими для нашої національної економіки. Так, понад 6 тисяч українських підприємств мають на початок 2010 року заборгованість лише за зовнішньоекономічними операціями у сумі близько 5 млрд. гривень. При цьому 70% заборгованості є наслідком операцій між фіктивними українськими та іноземними фірмами. Понад те, за оцінкою фахівців, в Україні формується особливий тип боргової економіки, коли всі заборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціям та окремим країнам.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

? удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

? визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

? обов'язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

? розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

? закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система. -- К., 2000. -- 204, [1] с.: табл.

2. Закон України "Про Державний внутрішній борг" [електронний ресурс] / / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2604-12

3. http://www.minfin.gov.ua

4.Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа.- 1998.- № 4.- с. 60-64; 1999.- № 1.- с. 28-32.

5.Бюджетна система України. -- К.: НІОС, 2000. -- 396 с.: іл., табл.

6.Василишин Р. Взаємозв'язок бюджетного дефіциту і державного боргу України // Вісник УАДУ. - 1999. - №4. - С.200-207.

7. www.library.tane.edu.ua

8. http://www.unian.net

Страницы: 1, 2