Капітал і його сутність. Механізм диверсифікації фінансових ризиків
Капітал і його сутність. Механізм диверсифікації фінансових ризиків
Міністерство освіти і науки України
Житомирський державний технологічний університет
Кафедра економіки
Контрольна робота
з курсу:
«Фінансовий менеджмент»
Житомир
2009
План
Вступ
1. Капітал і його сутність
2. Механізм диверсифікації фінансових ризиків
3. Поняття «бюджетування», характеристика бюджетів за сферами діяльності підприємства
Висновок
Задачі
Список використаної літератури
Вступ
Сутність економічної категорії «капітал» досліджується науковою думкою протягом багатьох століть.
Первісне значення терміна «капітал» (від лат. сapitalis) означає головний, основний. Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали позначати основне майно або основну грошову суму.
Перше наукове визначення капіталу дав Аристотель. Сутність його він пов'язував, з одного боку, з майном, з володінням, а з іншого - з мистецтвом забезпечувати достаток, або з такою діяльністю, яка спрямована на отримання прибутку на зроблені вкладення.
У подальших дослідженнях капітал розглядався як сукупність засобів виробництва, що приносять дохід власнику цих засобів; як запас, що використовується для господарських потреб і приносить дохід; як сукупність речей, без яких виробництво не могло здійснюватися, але які не є безплатними дарами природи.
У перелічених визначеннях категорія капіталу пов'язується з речовою формою і не враховує грошового капіталу, який не можна ототожнювати з засобами виробництва і який призначається для їх придбання для забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу.
Якщо розглядати капітал як певне вкладання коштів, що дає змогу отримувати дохід, то до нього треба віднести і витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів, тобто вкладення у робочу силу.
Диверсифікація фінансових ризиків полягає у зменшені рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних (специфічних) ризиків, які залежать від самого підприємства. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний - максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Створення сучасної системи управління фінансами передбачає розроблення ієрархічної системи оперативних фінансових планів (бюджетів) підприємства, та контроль за їх виконанням.
Бюджет - фінансовий план, що охоплює всі сторони діяльності підприємства. Це дає змогу зіставляти всі понесені витрати й отримані результати на майбутній період у цілому й за окремими підперіодами.
У високорозвинених країнах бюджет (фінансовий план) - основа внутрішньо фірмового управління. Відповідно бюджетування - це технологія складання, коригування, контролю й оцінки виконання фінансових планів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутрішньо фірмового управління.
1. Капітал і його сутність
Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розглянувши його класифікації в економічній літературі.
Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні засоби і грошові кошти, капітал поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють грошові кошти і матеріальні засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі.
Основні відмінності між власним і позиковим капіталом проілюстровано у таблиці 1.1. Їх аналіз показує, що за рахунок позикового капіталу підприємство має більше можливостей нарощення свого виробничого потенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінансової стійкості. За тривалістю використання виділяють довгостроковий постійний капітал (або перманентний) і короткостроковий змінний капітал. Склад капіталу залежно від відображення джерел його формування у пасиві балансу проілюстровано на рис 1.1.
Таблиця 1.1. Основні відмінності між власним і позиковим капіталом
Ознака | Власний капітал | Позиковий капітал | |
Право на участь в управлінні підприємством | Дає таке право | Не дає такого права (менша загроза втратити контроль над підприємством) | |
Право на отримання частини прибутку і майна | Прибуток ділиться між власниками за залишковим принципом після відшкодування фіксованих зобов'язань | Кредитори мають першочергове право на повернення суми боргу | |
Можливий обсяг залучення капіталу | Обсяг залучення капіталу обмежений і цілком залежить від фінансових можливостей засновників, результатів фінансово-господарської діяльності та інвестиційної привабливості підприємства для акціонерів | Існують широкі можливості залучення капіталу (за умови високого кредитного рейтингу, наявності застави або гарантій) | |
Строк повернення | Строк повернення капіталу власникам не встановлюється | Строк повернення позикового капіталу чітко обумовлений у договорах | |
Можливість скористатися ефектом «податкового» щита | Ефект «податкового» щита не діє (дивіденди виплачуються тільки за рахунок чистого прибутку і не зменшують базу оподаткування прибутку) | Є можливість отримати пільги на оподаткування (витрати на обслуговування капіталу виключаються з бази оподаткування прибутку, що зменшує реальну вартість його залучення) | |
Вплив на фінансову стійкість підприємства | Підвищується фінансова незалежність підприємства і мінімізується ризик втрат фінансової стійкості | Підвищується залежність від зовнішніх джерел фінансування та зростає ризик неплатоспроможності і втрати фінансової стійкості |
Рис. 1.1. Склад капіталу за джерелами формування
Головною ознакою групування статей активу балансу є ступінь їх ліквідності, тобто швидкість зворотної трансформації інвестованого капіталу в грошові кошти. Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів у активи підприємства капітал класифікується на основний і оборотний. Водночас, можна окремо виділити капітал, що використовується у внутрішньому обороті підприємства та за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові та поточні фінансові інвестиції). Схематично склад капіталу залежно від напрямів його розміщення проілюстровано на рис. 1.2. Вкладення частини капіталу в зовнішні фінансові інструменти свідчить, що в попередні періоди у підприємства були вільні грошові кошти. Водночас, капітал, інвестований за межами підприємства, можна розглядати як резерв мобілізації в господарський оборот додаткових грошових коштів у випадку, коли збільшуються його власні інвестиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність.
Оборотний капітал може перебувати у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і у сфері обігу (готова продукція на складах та продукція, відвантажена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, товари для торгівлі і т. ін.). Оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.
Основний капітал | Основні засоби | |
Нематеріальні активи | ||
Довгострокові фінансові інвестиції | ||
Оборотний капітал | Товарно-матеріальні запаси | |
Дебіторська заборгованість | ||
Поточні фінансові інвестиції | ||
Грошові кошти |
Рис. 1.2. Склад капіталу за напрямками розміщення
Дуже важливою з погляду фінансового менеджменту є комбінована класифікація капіталу, в якій поєднуються різні класифікаційні ознаки: належність капіталу, тривалість його використання та напрямки розміщення. Схематично взаємозв'язок між напрямками розміщення капіталу і джерелами його формування зображено на рис. 1.3.
