Особливості оподаткування суб'єктів малого бізнесу
p align="left">8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за проїзд по прикордонним областям транспорту, що прямує за кордон;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак;
15) екскурсійно-туристичний збір.
Джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі).
Податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності [1].
Кожен податок складається з наступних елементів [1]:
Об'єкт податку - предмет, що підлягає оподатковуванню (доход, майно, товари).
Суб'єкт чи податку платник податку - фізична чи юридична особа, на яке законом покладений обов'язок сплачувати податок.
Джерело податку - доход суб'єкта (заробітна плата, прибуток), з якого сплачується податок.
Одиниця оподатковування - одиниця виміру об'єкта податку (для податку на доходи - грошова одиниця, для земельного - гектар, і т.д.).
Податкова ставка - величина податку на одиницю оподатковування.
Податкові пільги - це часткове чи повне звільнення фізичних і юридичних осіб від податків. Вони є одним з елементів податкової політики і переслідують як економічні, так і соціальні цілі.
Використовуючи податкові пільги, державу регулює конкретні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності і груп населення. Найбільш розповсюдженими є такі види податкових пільг:
неоподатковуваний мінімум доходів;
податкові знижки (наприклад, для підприємств окремих галузей, регіонів);
виключення з оподатковуваних доходів деяких витрат платників податків;
повернення раніше сплачених податків (податкові амністії);
повне звільнення від сплати деяких податків і інші.
Податки класифікуються по наступним ознаках[1]:
Стосовно бюджетної побудови держави:
а) податки, що сплачуються в Державний бюджет;
б) податки, що сплачуються в місцеві бюджети;
в) змішані податки - одна частина таких податків сплачується в Державний бюджет, інша - у місцеві бюджети;
г) податки, з яких формуються позабюджетні спеціальні фонди.
2. Стосовно системи ціноутворення:
а) податки, що включаються в собівартість продукції, робіт і послуг;
б) податки, що сплачуються з доходу.
3. Стосовно розміру ставки податку:
а) пропорційні податки - сплачуються відповідно до величини доходу по стабільній ставці;
б) прогресивні податки - податки, ставки яких збільшуються в процентному відношенні в міру росту суми доходу, що обкладається.
4. Стосовно способу стягування податку:
а) прямі податки - стягуються безпосередньо з доходів;
Прямі податки, у свою чергу, підрозділяються на:
а1) особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і в залежності від отриманого їм доходу (прибутку) і враховуючі платоспроможність платника;
а2) реальні - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход.
б) непрямі податки - включаються в ціну продукції, робіт, послуг.
5. Стосовно об'єкта оподатковування:
а) податок на додаткову вартість;
б) податки на доходи підприємств і організацій і громадян;
в) податки на майно, землю, природні ресурси.
6. Стосовно суб'єкта оподатковування:
а) податки, що сплачують підприємства й організації (юридичні особи)
б) податки, що сплачують громадяни (фізичні особи).
в) змішані податки, що припускають як платника і юридичних, і фізичних
осіб (податок із власників транспортних засобів, земельний податок і т. д.).
Податок можна розглядати як економічну категорію з властивими йому функціями[1]:
- фіскальної
Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.
- регулюючої
Ця функція служить своєрідним доповненням попередньої і торкається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання. При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави.
- розподільної
Ця функція представляє своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані засоби.
- стимулюючої
Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для чи розвитку згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бути зв'язана з застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподатковування, зменшенням оподатковуваної бази.
- контрольна
Ця функція реалізується в ході оподатковування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети в сформованих умовах.
Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму:
Однократність обкладання. Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений період (податковий період);
Універсалізація податку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєї діяльності;
3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.
4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку і виділяють його із системи інших платежів.
5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.
6. Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення від його сплати. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.
7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.
Уся сукупність податків вимагає визначеної їхньої систематизації по визначених підставах. Подібна систематизація може здійснюватися по різних ознаках.
При непрямому оподатковуванні формальним платником є продавець товарів (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останні ж являє собою платника реального. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податку на прямі і непрямі. При прямому оподатковуванні - юридично і фактично платники збігаються; при непрямому - немає.
Ще одне важливе зауваження при розмежуванні прямих і непрямих податків - участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки закладаються в ціну на стадії виробництва у виробника, то непрямі - тільки на стадії реалізації і як надбавка в ціні товару.
До важливих елементів податку відноситься:
Ставка податку - величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т. п.).
