Планування результатів фінансової діяльност
p align="left">Для визначення загального прибутку від продажу продукції до прибутку від продажу товарної продукції додаються (вираховуються) зміни прибутку в не реалізованих залишках готової продукції на початок і кінець запланованого року. Щоб визначити загальний сукупний прибуток по підприємству загалом, до прибутку від продажу продукції додаються прибутки відпродажу послуг, основних фондів і не матеріальних активів, від операцій з цінними паперами і валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо, а також ураховуються надзвичайні доходи і витрати. При цьому прибуток із зазначених операцій планується, як правило, на основі прогнозів щодо виконання тих чи інших операцій. Прибуток (збиток) від надзвичайних доходів і витрат визначається, як правило, на основа їх аналізу за минулі роки. Так планується прибуток аналітичним методом. Крім pозpахунку прибутку методами прямого рахунку і аналітичним, існує ще так званий метод суміщеного pозpахунку, що поєднує перший і другий методи. Виходячи з цього вартість товарної продукції в цінах запланованого pоку і за собiваpтістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку змін собiваpтостi, якості, асортименту, цін та інших факторів -- аналітичним методом. Загалом pозpахунок оптимальної планової суми прибутку є найважливішим елементом не тільки планування, а й упpавлiння підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання.Існують такі методи планування операційного прибутку: прямий, за показниками витрат на 1 грн. продукції, економічний (аналітичний) метод. У процесі планування також визначаються: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток.
Прямий метод. Прибуток розраховують за окремими видами продукції, що виробляються й реалізуються, за такою формулою:
, (1.4.3.)
де -- прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;
-- кількість видів продукції; -- прибуток від реалізації і-го виробу, який визначають відніманням від оптової ціни виробу його повної собівартості, тобто
(1.4.4.)
де -- оптова ціна і-го виробу, грн; -- повна собівартість і-го виробу в плановому періоді, грн; -- кількість і-го виробу за виробничою програмою відповідного періоду.[12]
Планування прибутку на основі показника витрат на 1 грн продукції застосовують на підприємствах серійного й одиничного типу виробництва. Це менш точний метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану зміну, що прогнозується в наступному періоді.[13]
Економічний (аналітичний) метод використовують на підприємствах різних типів виробництва. Цей метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва й реалізації продукції, її собівартості, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюють окремо за порівняною (що вироблялася в попередньому році) і непорівнянною (новою) продукцією.
Аналіз «витрати -- обсяг -- прибуток» є досить універсальним методом фінансового планування. Він дає можливість:
1) визначати обсяги виробництва й реалізації продукції з погляду їхньої беззбитковості;
2) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;
3) визначати граничний обсяг виробництва продукції, подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.
1. Суть методу -- у знаходженні точки беззбитковості, яка означає мінімальний обсяг продажу продукції, починаючи з якого підприємство не має збитків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам, що можна показати формулою:
(1.4.5.)
де -- обсяг продажу, шт.; -- оптова ціна продажу, грн; -- величина постійних (фіксованих) витрат, грн; -- величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.
Тоді , (1.4.6.)
де -- точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво й реалізацію.
Отже, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:
1) оптову ціну продажу товару;
2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва й реалізації та їхніми змінами. Це витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо;
3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку зі зміною обсягу виробництва й реалізації продукції. Якщо обсяг зменшується, змінні витрати скорочуються, і навпаки. До змінних витрат належать витрати на сировину й матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування і т. ін.[14]
2. Характеристика ЦЛ КВПіА як структурної ланки паливно-енергетичного комплексу України
2.1 Загальна характеристика та тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу України за 2005 - 2009 рр.
Паливно-енергетичний комплекс -- це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК -- це також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК -- це крупна міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування -- надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.[15]
Державними структурами ПЕК є:
Міністерство енергетики і електрифікації України (Міненерго);
Державний комітет України з використання ядерної енергії (Держенергоатом);
Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром);
Державний комітет України з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Держнафтогазпром);
Міністерство економіки України (Мінекономіки) - безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів (КМ) України, міністри яких призначаються Указом Президента України і затверджуються Верховною Радою України (ВР).
ПЕК країни складається з двох самостійних галузей:
паливна промисловість;
електроенергетика.
Паливна промисловість України охоплює сукупність процесів з видобування природних видів палива та їх переробки (сортування, збагачення і безпосередня переробка), що реалізуються:
вугільною промисловістю;
газовою промисловістю;
нафтовою промисловістю (видобування);
нафтопереробною промисловістю;
торф'яною промисловістю
атомною промисловістю.
Структура ПЕК України представлено на рис. 2.1.1.
Рис. 2.1.1. Структура паливно-енергетичного комплексу України
Україна видобуває 5% світового обсягу мінеральних ресурсів, але тільки 12% з них надходить у виробництво, решта йде у відвали (в західних країнах у виробництво надходить 60%). В державі є понад 8 тис. родовищ, де розробляються 90 видів покладів корисних копалин; на її території знаходиться 28,6% чорноземів світу.
В Україні створено потужний промисловий потенціал і досить розвинену виробничу інфраструктуру. Важливе місце в економіці держави посідає агропромисловий комплекс (АПК).
Держава володіє достатньо потужним ПЕК, який створювався як складова частина ПЕК колишнього СРСР.
Співставлення виробництва видів ПЕР в Україні та багатьох розвинутих країнах у загальних обсягах та на душу населення показує, що перед входженням в економічну кризу рівень виробництва видів ПЕРу порівнянні з розвинутими країнами був цілком задовільним.
Напруженим залишається становище на підприємствах ПЕК. Видобуток основних видів первинних енергоносіїв в умовному обрахунку скоротився на 11%, в основному за рахунок вугілля, його видобуток зменшився на 16%. Разом з цим збільшено видобуток газу і нафти з газовим конденсатом відповідно на 1,4 та 0,2%. Скоротилося виробництво бензину, дизельного палива, паливного мазуту. Проте, незважаючи на потенційні можливості нашої держави, країна зараз перебуває в стані економічної кризи.
Економічна криза, крім факторів переходу до ринкових відносин, руйнування СРСР, обумовлюється також:
1. Структурною кризою народного господарства СРСР, що виявилася ще в 70-ті роки; затримка відновлення технологічної бази виробництва у 70-ті та 80-ті роки призвела до необхідності екстреної заміни практично всієї виробничої бази країни.
2. Енергетичною кризою, викликаною стрімким зростанням цін на ПЕР, більшість яких імпортується, та енерговитратним характером виробництва. Падіння енергетичного потенціалу обумовлене такими складовими:
Втрата ринків збуту в країнах колишнього СРСР та в Україні;
