Податкова система України

p align="left">Спеціальний збір встановлюють у разі, якщо поточні до-ходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному об-сязі своїх зобов'язань щодо обслуговування й погашення за-лучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладникам банків-учасників Фонду. Рішення про встанов-лення спеціального збору приймає адміністративна рада Фон-ду за погодженням із Національним банком України. Внесен-ня спеціального збору банками-учасниками проводять у стро-ки й згідно з умовами, що також встановлює адміністративна рада Фонду. Законодавством встановлено тільки загальний розмір спеціальних зборів, які мають сплатити банки-учасни-ки протягом року -- він не повинен перевищувати розмір щорічного регулярного збору.

ГАСТРОЛЬНИЙ ЗБІР

Цей загальнодержавний збір встановлено Законом України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10 липня 2003 року. Платниками збору за проведення гастрольних заходів на території України є організатори гастрольних заходів, за винят-ком організаторів благодійних гастрольних заходів.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

Ставку збору встановлено в розмірі 3% об'єкта оподатку-вання.

Платники цього збору протягом 10 календарних днів після дати проведення гастрольного заходу подають до органу дер-жавної податкової служби за місцем його проведення розраху-нок збору за формою, встановленою центральним податковим органом. Збір сплачують одним платіжним дорученням протя-гом двадцяти календарних днів, наступних за датою проведен-ня гастрольного заходу, якою вважають дату його фактичного завершення. Надходження від збору розподіляють так: 30% нарахованих сум залишають на спеціальних рахунках управлінь Державно-го казначейства в Автономній Республіці Крим і в областях і використовують на підтримку гастрольних заходів у зазначе-них регіонах; 70% перераховують на спеціальний рахунок Дер-жавного казначейства України й використовують на підтримку гастрольних заходів вітчизняних гастролерів на загальнодер-жавному рівні.

ПЛАТА ЗА ТОРГОВИЙ ПАТЕНТ

З 1998 року в Україні почали з'являтися альтернативні фор-ми оподаткування, до яких належать: здійснення підприємниць-кої діяльності з придбанням спеціального патенту1 та спрощена система оподаткування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва. Обидва способи передбачають можливість доб-ровільного обрання. Стосовно фіксованого сільськогосподарсь-кого податку, то він, хоч і передбачає спрощене оподаткуван-ня, але його застосовують не за вибором платника. Іншими сло-вами, він не є альтернативним.

Визначення платників щодо сплати за патенти наведено в п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року: суб'єктами правовідносин, що підлягають регулюванню за цим Зако-ном, є юридичні особи й суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, -- резиденти й нерези-денти, а також їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва й ін.), які займаються підприємницькою діяль-ністю, передбаченою ч. 1 ст. 1 Закону.

Відповідно до наведеного визначення, є три групи платників:

-- юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми господарювання й форми власності;

-- громадяни-підприємці;

-- відокремлені підрозділи (філії, відділення тощо), проте ні місце їхнього розташування, ні наявність окремого банків-ського рахунку чи відокремленого балансу в цьому випадку зна-чення не мають.

Обов'язковою умовою, за якої перераховані категорії рези-дентів і нерезидентів класифікують як суб'єктів патентування, є здійснення ними кожного з видів діяльності, яка підлягає патентуванню.

Об'єкт патентування містить у собі чотири укрупнених види підприємницької діяльності.

1. Торговельна діяльність за готівкові кошти й по кредит-ним карткам на території України. Слід звернути увагу, що об'єктом патентування є не тільки роздрібна торгівля, а вся торгова діяльність, під якою відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і правилами торгового обслуговування населення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року Зібрання постанов Уряду України. -- 1995. -- № 5. -- Ст. 118.

, розуміють роздрібну й оптову торгівлю, а також діяльність у торгово-виробничій сфері (гро-мадське харчування).

2. Діяльність із надання побутових послуг.

Об'єктом регулювання згідно зі ст. З Закону про патенту-вання є діяльність із надання побутових послуг, під якими ро-зуміють «діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також із використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки».

3. Діяльність із обміну готівкових валютних цінностей (вклю-чаючи операції з готівковими платіжними засобами, виражени-ми в іноземній валюті, та з кредитними картками).

Під торгівлею готівковими валютними цінностями слід ро-зуміти продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених у іноземній валюті (в тому числі дорожніх, банківських і персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток у обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також у обмін на іншу іноземну валюту.

4. Діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу. Варто відзначити, що в Законі про патентування (п. 5.2 ст. 5) застосовано спеціальне (яке використовують тільки в цілях цього Закону) визначення грального бізнесу: під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (будинків), гральних автоматів із гро-шовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) і розиграшів із видачею грошових виграшів у го-тівковій або майновій формі.

Наведений перелік об'єктів оподаткування є вичерпним, і ніякі інші види діяльності патентуванню не підлягають.

Оплату провадять щомісяця, до 15 числа місяця, який пере-дує звітному. Під час придбання патенту вносять одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць (остан-ній місяць дії патенту). У випадку, якщо торговий патент набу-вають не з початку місяця, розмір плати за перший місяць виз-начають пропорційно кількості календарних днів із дня при-дбання торгового патенту до кінця місяця. При придбанні патенту після 15 числа місяця одночасно оплачують вартість торгового патенту за наступний звітний місяць.

Місцеві податки й збори

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої ви-значеності щодо місцевих податків і зборів. Етапним став 1993 рік, коли було прийнято Декрет Кабінету Міністрів Ук-раїни «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року.

Пізніше Законом України від 16 червня 1993 року було внесено низку змін у Декрет. Основний зміст цього специфічного нор-мативного акту полягає в характеристиці конкретних видів по-датків і зборів, а кілька заключних статей розкривають механізм їхнього обчислення, вилучення, компетенції місцевих органів самоврядування.

Перш ніж перейти до конкретної характеристики окремих податків і зборів, слід відзначити, що в основу цього переліку буде покладено класифікацію, яка ґрунтується на ст. 15 Зако-ну України «Про систему оподаткування» і статтях 2--17 Дек-рету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збо-ри». Справа в тому, що низка загальнодержавних податків, зазначених у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткуван-ня», також надходить до місцевих бюджетів (податок із до-ходів фізичних осіб, плата за землю, податок на промисел). Однак, компетенцію місцевих органів самоврядування не по-ширено на ці податкові важелі.

Збір за паркування автотранспорту. Платники -- юридичні й фізичні особи, які паркують автомобілі в спеціаль-но відведених або обладнаних місцях. Об'єкт обкладання -- одна година паркування автотранспорту. Сплачує водій на місці паркування. Ставка (граничний розмір) -- 3% неоподатковува-ного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у віддалених місцях. Облік платників визначають органи місцевого самоврядування. Джерело оплати -- собівартість про-дукції (робіт, послуг) або особисті кошти. Подібний механізм передбачає й податкова система Російської Федерації.

Ринковий збір. Платники -- юридичні й фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об'єкт обкладання -- торгівельне місце (на ринках, у павіль-йонах, на майданчиках, із автомашин). Ставка податку: для фізичних осіб -- 20% мінімальної заробітної плати; для юри-дичних осіб -- 3 мінімальні заробітні плати. Й у першому, й у другому випадках за наданою схемою нараховують податкові відрахування за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Термін сплати -- до початку реалізації про-дукції, а термін перерахування збору до бюджету визначають рішенням місцевого органу самоврядування. Джерело сплати -- собівартість продукції або особисті кошти.

Кабінетом Міністрів України рекомендовано змінити максимальні ставки місцевих податків на граничні (мінімальну й максимальну) межі цих ставок. Наприклад, ринковий збір має складати від 10 до 20% неоподатковуваного мінімуму доходів у столиці; від 5 до 20% -- у містах; від 3 до 15% -- в інших населених пунктах. Для іноземних юридичних осіб відповідно: від 2 до 3 неоподатковуваних мінімумів -- у столиці; від 1 до 2 -- у містах; від 0,5 до 1 -- в інших населених пунктах. Розмір ринкового збору диференціюють залежно від ринку, його місце знаходження й виду продукції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14