Розвиток теорії непрямого оподаткування

p align="left">Щорічна динаміка податку з індивідуальних доходів громадян буде різною для груп платників, які сплачуватимуть його за диференційованими ставками (табл.3.3):

Таблиця 3.3

Групи платників	Ставка податку з індивідуальних доходів,%
	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	2013р.
Дохід 120% прожиткового мінімуму	15,0	13,0	11,0	10,0	10,0	10,0	10,0	10,0
Дохід 120% прожиткового мінімуму	15,0	14,0	13,0	12,0	12,0	12,0	12,0	12,0
Доходи від виграшів, дарувань, спадкоємства, ренти	15,0	15,0	15,0	15,0	15,0	15,0	15,0	15,0

Потрібні нова логіка використання основних непрямих податків (ПДВ, акцизів, ввізного, вивізного та державного мита, спеціальних зборів до державного пенсійного фонду та інші), диференціація ставок та поступове зниження вагомості цих платежів у загальному податковому навантаженні. Основні підходи тут наступні:

а) Вдосконалення нарахувань, сплати і компенсації ПДВ, зниження загального рівня ставки цього податку (див. вище) та встановлення його пільгових рівнів. Зокрема, зниження має торкатися:

соціально важливих товарів (медицини, екології) та харчових продуктів широкого вжитку;

періодичних друкованих видань та шкільних підручників;

товарів та послуг, що отримують і надаються суб'єктам сільського господарства;

товарів для дітей та деяких інших.

Такі пільгові ставки доцільно встановити не більшими від Ѕ загальної ставки ПДВ. Окрім того, за нульовою ставкою пропонується оподатковувати:

товари сільськогосподарського виробництва;

інвестиційні операції (оплата обладнання для власного використання і будівельномонтажних робіт, купівля акцій акціонерних товариств, реінвестування прибутку тощо);

соціальнокультурні і наукові послуги.

Звільнення від оподаткування, одначе, має стати винятком, а не правилом. Потрібне також запровадження спрощеного порядку нарахувань і компенсації наданого податкового кредиту (за куплені товари й послуги) з ПДВ.

Серед цих проблем особливою є завищене нарахування податку при оцінці доданої вартості наданих послуг. Пропонується здійснювати нарахування відносно не всієї ціни послуги, а її частини, яка б відповідала частці доданої вартості у ціні відповідного виду послуг.

Потребує спеціального визначення додана вартість, яка створюється банківськими, страховими та іншими фінансовими установами і податок на яку повинен мати спеціальну методологію нарахування.

Необхідно також ввести зобов'язання продавців товарів і послуг об'являти ціни з урахуванням (з включенням) ПДВ. При невиконанні такої умови покупець повинен мати право відмовитися від сплати ПДВ, нарахованого понад об'явлену ціну;

б) Більш логічним повинно бути встановлення акцизів та інших аналогічних платежів (наприклад, спецвнесків до пенсійного фонду, з цін на об'єкти нерухомості, автомобілі, послуги мобільного зв'язку тощо) та більш продумана диференціація ставок акцизних платежів. Пропозиції полягають у наступному:

більш глибокій диференціації ставок акцизів на товари з метою збільшення ставок для високовартісних товарів та зменшення - для низьковартісних;

скасуванні штучно встановлених акцизів чи спецзборів, зокрема, щодо дешевих автомобілів, продажів іноземної валюти, послуг мобільного зв'язку, купівлі квартир невеликої площі й вартості тощо;

більш ефективній організації контролю за сплатою акцизних зборів, зокрема, організації спеціальної урядової контрольної структури, яка б працювала у податкових органах, на митницях, органах внутрішніх справ та інші;

в) Потрібне загальне зниження ставок ввізного мита. Воно включатиме також: нуліфікацію ставок на сировинні товари й комплектуючі вироби, які не виробляються в Україні і мають виробниче застосування на її території (окрім товарів сільського господарства, що оподатковуються); мінімізацію - нижче середнього рівня - митних ставок на високотехнологічне устаткування, машини, прилади й розробки (“ноухау”), які в Україні не виробляються.

Внаслідок зазначених реформаційних змін у встановленні й використанні основних видів прямих і непрямих загальнодержавних податків загальне податкове навантаження може зменшитися за 7 років в оподаткуванні суб'єктів господарювання, які не застосовують спеціальні системи, середні податкові вимоги становитимуть приблизно 28,028,5% створюваної ними доданої вартості (замість 48,049,0%, як є сьогодні). Діапазон коливань рівня податкових вимог для окремих галузей і підприємств (які не користуються пільговими системами оподаткування) скоротиться до меж - від 19,0 до 39,5% доданої вартості (в той же час як зараз - від 40,0 до 82,0%). Отже рівень загальних податкових вимог відносно сукупних доходів суб'єктів української економіки у більшості випадків не перевищуватиме 30%. Це забезпечуватиме умови нагромадження капіталу і зростання виробництва, психологічної прийнятності податкових ставок, а значить, ми сподіваємось, призведе до підвищення рівня сплачуваності податкових зобов'язань;

Резюме досліджень розділу 3

У ПІДСУМКУ: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб'єктів господарювання, і на сім'ї), яке у 2005 році складає 83,5%ВВП України, внаслідок послідовно здійсненої податкової реформи може бути зменшене до приблизно 49% (28,5+12,0+8,5) обсягу ВВП.

Можна прогнозувати, що це значно покращить співвідношення рівня податкових вимог (49%ВВП) і фактично досягнутого рівня податкових надходжень до бюджету й пенсійного фонду (4041%ВВП). Це означає звуження масштабів доходів, які мають бути оподатковані, але з різних причин не оподатковуються, з 52,5% від обсягу ВВП, як зараз, до 18,5% після здійснення реформи. Отже у відповідних масштабах очікується звуження тіньового сектору економіки України.

Зниження податкового навантаження на національну економіку сприятиме прискоренню кумулятивного зростання ВВП вже починаючи з 2008р. Очікується, що прогнозований на наступні роки (20062007 р. р) середньорічний приріст реального ВВП у 5,06,0% отримає з 2008р. додатковий імпульс (приріст) у 2,0%, а з 2010р. - у 4,0%.

Зменшення рівня податкових вимог до суб'єктів господарювання та вирівнювання розподілу між ними податкових зобов'язань стане поштовхом до збільшення інвестиційного попиту та активізації нагромадження національного й міжнародного капіталу в українській економіці, а також створить умови кращого ринкового його розподілу між секторами, виробництвами, видами бізнесу. Це надасть можливості додаткового щорічного приросту ВВП України ще на 1% - з 2008р. та на 2% - з 2010р.

Приріст оборотного капіталу підприємств та збільшення заощаджень громадян, що стане результатом зменшення податкового тягаря, сприятиме покращенню розрахунків, зменшенню прострочених заборгованостей та додатковому збільшенню кредитних ресурсів економіки. Це стане причиною зниження банківських позичкових ставок і збільшення кредитування тих секторів економіки, для яких сьогоднішні умови є дискримінаційними (зокрема, для нового бізнесу, інновацій, малого і середнього підприємства тощо). Даний фактор також впливатиме на додатковий приріст ВВП, як мінімум, на 1% у рік.

Загальне прискорення динаміки реального ВВП України, завдяки факторам, що будуть збуджені податковою реформою, дасть можливість очікувати наступні темпи його приросту: у 20082009рр. - 9,0% у 20102011рр. - 12,0%, 2013 - 2014рр. - 13,014,0%. Це значно вище динаміки ВВП України, що прогнозується у цьому році (4,0%) та у наступних двох роках (5,0 - 6,0%).

Загалом за 7 років реформ реальний ВВП України може збільшитися у 2,3 рази.

При збереженні рівня інфляції у межах 8% у 2006 2007рр. і у межах 6% у 2008 2013рр. номінальний ВВП України досягне у 2013р. приблизно 1500 млрд. грн.

Висновки

До непрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту (суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. За економічним змістом об'єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22