Спрощена система оподаткування
p align="left">Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов'язань.
Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб'єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов'язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.
Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах [6].
На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.
На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.
Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.
Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб'єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб'єкти господарювання сплачують податки й обов'язкові платежі на загальних умовах.
Запровадження обов'язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.
Актуальним є й встановлення відповідальності суб'єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб [6].
Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку. Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.
У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.
Виходячи з вищесказаного, запропоновано такі напрями удосконалення спрощеної системи оподаткування:
- Встановлення «прогресивної» шкали ставок оподаткування для різних обсягів виручка платника єдиного податку;
- Застосування спрощених схем справляння окремих податків (ПДВ, податок на прибуток) для окремих галузей;
- Законодавче визначення переліку видів діяльності, щодо яких юридичним та фізичним особам дозволено застосувати спрощену систему оподаткування;
- Передбачення різних ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності в залежності від виду діяльності;
- Перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежений;
- Передбачення індексації верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у випадках коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10% [6].
З кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб'єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.
Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб'єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб'єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн громадян.
Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців. спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов'язань.
Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:
- введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття;
- сталість ставок пільг та правил оподаткування на протязі мінімум трьох років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програмах на протязі усього часу їх дії.
Держава повинна навчитися правильно використовувати доходи та відмовитися від діючої нині жорсткої зарегульованності економіки, яка наштовхує підприємництво в “тінь”, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету та конкретного суб”єкта підприємницької діяльності.
Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон”юктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, відстрочки по сплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового стану платника податку і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної вимоги - в кінці певного звітного періоду платник податків зобов”язаний повністю оплатити всю суму заборгованності. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробовану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника податків та особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.
Керівництво різних держав можуть бути в будь - яких стосунках, однак суб”єкти підприємництва прагнуть і будуть прагнути співпрацювати, якщо це взаємовигідно. В випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємництво загублять великі прибутки.
ВИСНОВКИ
Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.
Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.
Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов'язки суб'єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб'єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.
Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.
На сьогодні і в теорії, і в практиці не існує єдиного визначення суб'єктів малого підприємництва. Так, для позначення цієї категорії використовується цілий ряд назв: «суб'єкти малого підприємництва», «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці», «приватні підприємці». Можна сказати, що в основі усіх визначень «мале підприємництво» лежить кількісний критерій, який характеризує розміри господарської діяльності такої категорії суб'єктів економічних відносин.
Щодо стимулювання і підтримки малого підприємництва, згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою - замовником послуг (робіт).
Це означає, що, коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чи виконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 15% податку, крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичний приклад подвійного оподаткування.
Спрощена система оподаткування обліку та звітності вводиться для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в яких за рік середньо облікова кількість робітників не перевищує 50 чоловік та об'єм виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.
Важливою перевагою для СМП, який сплачує єдиний податок, є звільнення від сплати таких видів податків і зборів:
1) ПДВ (крім платників--юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %);
2) податку на прибуток підприємств;
3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -- СПД);
4) плати (податку) за землю;
5) збору за спеціальне використання природних ресурсів;
6) збору до Державного інноваційного фонду;
7) збору на обов'язкове соціальне страхування;
8) відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автодоріг;
9) комунального податку;
10) податку на промисел;
11) збору на державне пенсійне страхування;
12) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13) внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;
14) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Крім того, якщо у попередньому звітному календарному році підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), то обравши інший спосіб застосування спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку, сільськогосподарське підприємство звільняється від сплати ФСП.
СПД -- юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податок:
1) 6% від суми виручки від реалізації продукції без урахування A3 у разі сплати ПДВ;
2) 10 % від суми виручки від реалізації продукції, за винятком A3, якщо ПДВ не сплачуться.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бадида М. Єдиний податок суб'єктів малого підприємництва в системі місцевого оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. -2008 р. № 4. - С. 124-128.
2. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 р. № 2063-III // Відомості Верховної Ради. - 2000. - 48.
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. // Відомості Верховної Ради. - 1997. - №35.
4. Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. // Відомості ВРУ. - 1997. -- № 27, ст..8
5. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., №1251-XII// Відомості Верховної Ради. - 1991. - №9.
6. Лєкарь С. Чи потребує вдосконалення спрощена система оподаткування фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності? // Вісник податкової служби України. -- 2005. -- № 1-2.
7. Лист ДПА України від 14.07.2009 № 14735/7/17-0417 «Щодо адміністрування єдиного податку» // Відомості ВРУ. - 1997. -- № 27.
8. Малий бізнес: стан і тенденції. (Матеріал підготовлено за сприяння зведеного інформаційно-довідкового відділу Держпідприємництва.) // Підприємництво в Україні. -- 2008. -- № 6--7.
9. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі". // Офіційний веб-сайтДержавної податкової адміністрації України (http://minfin.kmu.gov.ua)
10. Офіційний сайт державної податкової адміністрації України http://www.sta.gov.ua/
11. Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -- юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 476 (у редакції від 12.10.99 р. № 555).
12. Розпорядження КМУ «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» від 10.03.05 р.// Відомості Верховної Ради. - 2005. - №58-р.
13. Розрахунок сплати єдиного податку: заповнюємо разом // Податки та бухгалтерський облік. -2009 р. № 1-2. - С. 30-40.
14. Тимощук С. Малий бізнес і спрощена система оподаткування для юридичних осіб// Вісник Податкової служби України. -2006 р. № 33. - с. 20-23.
15. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99)// // Урядовий кур'єр. - 1998. - №42.
16. Футорянська Ю., Стадников К. Конкретні проблеми для конкретних платників // Підприємництво в Україні. -- 2008. -- № 3.
