Управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства
p align="left">Аналізуючи формулу (1.2) та лінії, показані на рис. 1.3, можна зробити висновок: чим більший розмір умовно-постійних витрат, пов'язаних з виробництвом конкретного виду продукції, тим більший обсяг продукції необхідно реалізувати з тим, щоб діяльність підприємства була беззбитковою.Залежності для визначення точки беззбитковості насправді є нелінійними. Зі зростанням обсягів реалізації ціна, як правило, зменшується. Крім того, змінні витрати на одиницю продукції досить часто спочатку спадають до визначеного рівня, а потім поступово зростають, оскільки при зростанні обсягів виробництва може використовуватись застаріле обладнання, що викликає збільшення експлуатаційних і ремонтних витрат, а також додаткова оплата праці тощо. Лінія постійних витрат має ступінчастий характер, оскільки зростання постійних витрат відбувається в дискретні моменти часу.
Наведені вище особливості визначення окремих складових витрат використовують при проведенні більш докладного їх аналізу із застосуванням методики нелінійного аналізу беззбитковості. Такий аналіз з використанням досить складної й непростої у використанні методики має сенс лише в окремих випадках.
При цьому нерідко в результаті аналізу виявляються дві області збитковості, оскільки після проходження точки беззбитковості та області прибутків при значних обсягах реалізації продукції знову може мати місце збиткова діяльність (рис. 1.4) [51, с.314-315].
Рис. 1.4. Нелінійний аналіз беззбитковості: 1 - умовно-постійні; 2 -змінні; 3 - сукупні витрати; 4 - виручка від реалізації
У більшості випадків на практиці здійснюють лінійний аналіз беззбитковості. Такий аналіз, зокрема, проводять на початковому етапі розробки цінової політики підприємства при плануванні обсягів виробництва для отримання узагальнюючої картини та наближеного визначення необхідних для беззбиткової діяльності обсягів реалізації продукції. Лінійний аналіз є доцільним також при оцінці нових інвестиційних проектів, оскільки така оцінка завжди має наближений характер і в інших частинах має ще більшу невизначеність. Лінійний аналіз дає тим точніші результати, чим більшою є частка умовно-постійних витрат у загальному обсязі операційних витрат підприємства.
1.4 Оподаткування в системі управління прибутком підприємств
Податок на прибуток є одним з основних податків, що сплачуються підприємствами та іншими суб'єктами ринку. Об'єктом оподаткування згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» є прибуток, що визначається через поняття валових доходів та валових витрат, а не балансовий прибуток.
Валовий дохід підприємства є загальною сумою його доходів від усіх видів діяльності, отриманих чи нарахованих протягом, звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий дохід включає:
- загальні доходи від продажу товарів (робіт, по слуг), а також доходи від продажу цінних паперів на вторинному ринку;
- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
- доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих підприємству в звітному періоді;
- вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому або господарському обороті;
- суми штрафів, неустойки або пені, одержаних підприємством, тощо.
До скоригованого валового доходу не входять:
- суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані чи нараховані підприємством у складі ціни реалізації продукції;
- суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів та обов'язкових платежів, що повертаються або мають бути повернені підприємству з відповідних бюджетів;
- суми коштів або вартість майна, що надходять підприємству у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;
- суми одержаного емісійного доходу та кошти, отри мані від розміщення боргових зобов'язань;
- кошти або майно, які повертаються підприємству - власнику корпоративних прав, але не більше від їх номінальної вартості та інші [29, с.76-77].
Валові витрати є сумою будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються або виготовляються підприємством для їх подальшого використання в господарській діяльності.
До складу валових витрат включають:
- суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих підприємством протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (з урахуванням обмежень, які наведено нижче);
- суми коштів або вартість майна, добровільно передані до бюджетів різних рівнів та до неприбуткових організацій, але не більш як 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;
- суми коштів, внесені до страхових резервів у по рядку, передбаченому законодавством;
- суми внесених або нарахованих податків, зборів, обов'язкових платежів, що враховуються в складі операційних витрат підприємства;
- суми безнадійної заборгованості, а також суми заборгованостей, щодо яких закінчився строк позовної давності;
- суми витрат, пов'язаних із поліпшенням основ них засобів у межах, встановлених законодавством тощо.
Не входять до складу валових витрат витрати:
- на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності;
- сплату податку на прибуток, податку на нерухомість, а також інших податків, встановлених законодавством; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів, робіт чи послуг, придбаних підприємством;
- сплату штрафів, неустойки або пені;
- виплату дивідендів.
Не підлягають віднесенню до валових витрат також:
- суми збитків, понесених у зв'язку з продажем товарів або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним із підприємством особам;
- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та інші [38, с.101-102].
Крім витрат, які завжди відносять до складу валових, розрізняють також витрати подвійного призначення, які можуть бути включені або не включені до складу валових витрат підприємства. Так, до валових витрат включають:
- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності (на винахідництво й раціоналізацію, дослідно-експериментальні, конструкторські роботи, виготовлення моделей і зразків, придбання нематеріальних активів тощо);
- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством;
- витрати, пов'язані з професійною підготовкою працівників підприємства;
- витрати на гарантійний ремонт, обслуговування або гарантійні заміни товарів, проданих підприємством, але не більш як 10% від сукупної вартості то варів, що були продані та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;
- витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо продукції, яка реалізується підприємством;
- витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання й розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів із рекламними цілями, але не більш як 2% від оподаткованого прибутку підприємства за попередній звітний період;
- витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, витрати зі зберігання, переробки, захоронення або ліквідації відходів від виробничої діяльності, очищення стічних вод тощо;
- витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, крім витрат на придбання торгових патентів;
- витрати на відрядження працівників підприємства у межах фактичних документально оформлених витрат;
- процентні виплати за борговими зобов'язаннями, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства та інші [27, с.516-517].
При реалізації підприємством основних засобів та нематеріальних активів сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю відповідних об'єктів включається до валових доходів підприємства, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу - до валових витрат.
Датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів, робіт, послуг або дата оприбуткування товарів (чи дата фактичного отримання підприємством результатів робіт, послуг).
Датою збільшення валового доходу вважається або дата зарахування коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається через зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат підприємства та суму амортизаційних відрахувань.
