Быстрый поиск

Природні умови Трипільського поселення

p align="left">Долини річок Дністра, Дніпра, Південного Бугу, Дону та Волги були вкриті лісами. Ліси піднімалися також на вододіли. Широколистяні ліси поширювалися південніше їх сучасної межі, тобто заходили у степову зону1. У степах трав'яний покрив був більш мезофітним, у його складі велика частина належала лучним елементам.

Природні умови району Середнього Подністров' я часу поширення тут поселень раннього Трипілля встановлено за даними споровово-пилкового аналізу багатошарових стоянок Кормань-IV, Молодове-1, Кетроси та ряду трипільських поселень. Відповідно до палінологічних даних тут була зона лісостепової рослинності. У складі рослинного покриву значне місце належало широколистяним лісам із дубом, липою, грабом, в' язом та підліском із ліщини2. У цих лісах зустрічався бук. Можливо, що це були навіть невеликі букові ліси на північних схилах річок та ярів. Про їх поширення свідчить пилок бука у складі споровово-пилкових спектрів із проб, відібраних на території трипільськиї поселень.

Нині східна межа поширення букових лісів проходить від верхньої частини річки Збруч і далі на південь за течією до Дністра, за Дністром - від Хотина до Липкан у Молдові. Окремі невеликі масиви букових лісів зустрічаються ще далі на схід - у Хмельницькій та Вінницькій областях3. Споровово-пилкові діаграми фіксують пилок бука у відкладах боліт аж у Чернігівській області 4.

На межиріччях поширювалися лучні степи, трав' ний покрив яких складався із злаків та мезофітного різнотрав' я, у складі якого були представники родини губоцвітих (Lamiaceae), березкових (Convolvulaceae), кошикоцвітих (Asteraceae), гвоздикових (Caryophyllaceae), бобових (Fabaceae). Уздовж річок, струмків та на дні ярів і в інших вологих місцях росли заплавні ліси з дубом, вербою, вільхою, тополею та крушиною, калиною в підліску.

Споровово-пилкова діаграма відкладів ранньотрипільського поселення Флорешти (друга половина VI тис. до н. е), що знаходилося на півночі сучасного Більцкого степу (Молдова), показує поширення лучного степу з ділянками широколистяних лісів, утворених липою, в' язом, дубом з підліском, у складі якого росла ліщина 5. Такий самий рослинний покрив був в Припрутському лісостепу в межах Товтрового кряжу у VI-IV тис. до н. е 1.

На вододілах біля ранньотрипільського поселення Нові Русешти (сучасна лісостепова зона Дністро-Прутського межиріччя) існували широколистяні ліси з липи, в' яза, дуба, граба з ліщиною в підліску, а в заплаві річки Ботня переважав різнотравно-злаковий лучний степ . У широколистяних лісах Дністро-Прутського межиріччя, згідно із даними спорово-пилкового аналізу, зустрічався лісовий виноград (Vitis silvestris) 3. Очевидно, що ця рослина наприкінці Голоцену у широколистяних лісах на півдні України була звичною, адже навіть у наш час лісовий виноград зустрічається під пологом старих дубових дерев у Воложиному лісі та на ділянці Івано-Рибальчанській у межах Чорноморського заповідника в Нижньому Подніпров'ї4 .

Межиріччя Південного Бугу та Дніпра в атлантичний період Голоцену також можна віднести до Лісостепу, де, як свідчать дані споровово-пилкових діаграм, ділянки

Дуже схожий склад рослинності відтворюють спровово-пилкові дослідження відкладів поселення Тирпешть в бассейні р.Сирет у Румунії5. Тут на останній фазі неолітичної культури лінійно-стрічкової кераміки та в період розвитку культури Прекукутень - раннє Трипілля поширювалися широколистяні ліси. Трав' яний покрив утворювали злаки (Poaceae), жовтецеві (Ranunculaceae), подорожникові (Plantaginaceae), кількість пилку яких збільшується разом із зменшенням чисельнсті пилку дерев. Це явище, безумовно, відбиває один із напрямків господарської діяльності людини, під час якої вирубали дерева, звільняючи землю під посіви широколистяних лісів із граба, дуба, липи, в' яза, ясеня чергувалися із ділянками мезофітного лучного степу. Для характеристики рослинності безпосередньо в межиріччі використано матеріали споровово-пилкового аналізу зразків грунту, які було відібрано при розкопках трипільських поселень Майданецьке, Тальянки та Доброводи.

Спорово-пилкові спектри зразків грунту, відібрані під культурним шаром у розрізі поселення Майданецьке, за своїм складом типові для зони Лісостепу. Вони вказують на поширення широколистяних лісів із граба, липи, дуба. Значна кількість пилку сосни належала, очевидно, деревам, що утворювали соснові ліси на піскових терасах Дніпра. Цей пилок вітром занесено досить далеко на захід. Трав'янистий покрив був типовим для злаково-різнотравного степу. Зразки, відібрані над культурним шаром, містять споровово-пилкові спектрів, що відбивають зміни рослинного покриву, які могли утворитися під впливом господарської діяльності людини. У їх складі значно зменшується кількість пилку дерев, з' являється пилок культурних злаків (Cerealia).

На поселенні Тальянки зразки відбиралися під площадками 4, 5, 6 та під курганом 2; на поселенні Доброводи - під курганом 2 та з заповнення горщика. Кількість матеріалів не завжди була достатньою для вирахування процентних співвідношень дерев, трав і спор. У тих же випадках, де це було можливо зробити (площадки 4, 6 та курган 2), це співвідношення виявилося типовим для зони сучасного Лісостепу.

Спорово-пилкові спектри мають такі показники: пилок дерев складає в середньому 20%, трав - 50%, спор - 20%. Таке співвідношення компонентів споровово-пилкових спектрів типове для зони Лісостепу 1. Серед пилку дерев половина або дещо менше належить пилку сосни (Pinus silvestris). Широколистяні породи представлено пилком дуба (Quercus) - 2 - 5%, в'яза (Ulmus) - 8.5 - 27.5%, липьі (Tilia) - 2.5%. Спорадично зустрічається пилок граба (Carpinus), ясеня (Fraxinus) - 8.5% та ліщини (Corylus) - 6%. Значення пилку граба інколи досягають 12.5%.

У зразках грунту, які було взаято із-під площадок 4, 5, 6 поселення Тальянки, знайдено також пилок бука (Fagus). Склад пилку трав дуже різноманітний. Найбільше знайдено пилку злаків (Poaceae) та представників родини кошикоцвітих (Asteraceae), значення яких в середньому складають 11-21%. Знайдено також пилок лободових (Chenopodiaceae) - 10%, хрестоцвітих (Brassicaceae) - 6%, розоцвітих (Rosaceae)- 6.5%, подорожникових (Plantaginaceae)- 8%, осокових (Cyperaceae) - 8%.

Інші співвідношення містить зразок із -під площадки 4 поселення Тальянки та зразок із-під кургану 2 на поселенні Доброводи. У складі спорово-пилкових спектрів цих зразків переважає пилок трав (80 - 87%); пилок дерев складає лише 5%. У спорово-пилкових спектрах знайдено також багато пилку представників родини кошикоцвітих Asteraceae (пос. Тальянки - 24%, пос. Доброводи - 20%). Багато з них є антропогенними індикаторами і характеризують як сегетальну, наприклад, осот (Sonchus sp.), волошка синя (Centaurea cyanus), так і рудеральну рослинність - полин (Artemisia), кульбаба (Taraxacum). Їх присутність в складі споровово-пилкового спектру вказує на значний вплив людини на природний рослинний покрив у районі поселень. До таких рослин належить, наприклад, подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata).

В складі спектру зразка з поселення Тальянки значення його пилку досягають 6.5%, а у спектрі з поселення Доброводи - 17%. К. Бере називає подорожник ланцетолистий рослиною, що є класичним антропогенним індикатором, бо вона з' являється і швидко розростається на відкритих, добре освітлених ділянках із порушеним рослинним покривом, як, наприклад, пасовиська, вирубки, пустища. Ця рослина також є помітним складником рослинного покриву покинутих полів. Наявність її пилку у спорово-пилкових діаграмах може вважатися діагностичною ознакою давніх сівозмін, хоч довести це досить складно, бо покинуті поля могли використовуватися також і під пасовиська. Крім того, подорожник ланцетолистий поширюється по рудеральних місцях, до яких можна віднести і ділянки, зайняті поселеннями.

Перші сліди дії людини на природну рослинність простежуються в Середній Європі, починаючи із атлантичного періоду Голоцену і пов' язані з господарською діяльністю неолітичних хліборобських племен. Звільнення землі під посіви за рахунок вирубування ділянок лісів або окремих дерев привело до формування так званої синантропної флори.

Це - світлолюбні рослини: культурні злаки (СегеаНа) та бур'янова і рудеральна рослинність. Спорово-пилкові діаграми відбивають їх появу та зміни складу рослин падінням значень пилку дерев та появою пилку подорожника ланцетолистого, лободи білої, полину, рослин із родини хрестоцвітих, гречкових (щавель, види гірчаків). Таким чином, природні умови на території розселення трипільських племен: наявність лісів, головним чином широ-колистяних, ділянок лучних степів, достатня зволоженість та родючі грунти, - були сприятливими для життя та занять хліборобством. Наприкінці атлантичного оптимуму Голоцену та на початку наступного, суббореального періоду відбуваються неодноразові кліматичні коливання, які врешті решт привели до відчутних змін у складі рослинного покриву, і, як наслідок, у характері господарської діяльності людини. У східній Європі клімат стає посушливішим та континентальнішим. На території України скорочуються площі, зайняті широколистяними лісами, подекуди в їх складі зникають теплолюбиві дуб і липа, як, наприклад, у південній частині Волино -Подільської височини на заході України.

Деякі дослідники відзначають зменшення або навіть зникнення у складі спорово-пилкових спектрів не тільки липи та дуба, а й в'яза, а пізніше - граба, бука, ялини і пояснюють це тим, що ці дерева зникали не тільки під впливом зміни кліматичних умов, але ще і завдяки тому, що їх деревина використовувалася у господарстві -для будівництва та опалення, приготування їжі та у ремісничих процесах (металургія і металообробка, гончарство). До того ж, ділянки лісів зменшувалися завдяки звільненню землі під посіви 2. У цей час збільшуються площі степів, а на півдні лісостепової зони в складі рослинності більшу роль почали відігравати степові формації, що погіршило умови господарювання землеробських племен. В інтервалі 4200 - 3700 р. тому (після 3000 р. до н.е.) 50 мм меншою, ніж тепер. Ці зміни, безумовно, відбилися на характері діяльності людини. В цей час кочові племена з'являються в деяких районах лісової зони Східної Європи та в Сибіру, кількість хліборобських племен, що займали лісостепову зону південно-західної частини України та Молдови зменшується (Період 4500 - 4200 р. тому приблизно відповідає кінцю етапу СІ та етапу СІІ трипільської культури. Найпізніші трипільські пам'ятки датовано біля 4000 р. тому).

Створюються сприятливі умови для розвитку тваринництва, передусім кочового. Фаза деякого пом'якшення клімату припадає на інтервал 3400/3300 -2800 років під час якого знову поширюються ліси на півдні Волино-Подільської височини, у пониззях Дніпра та Дону. Сучасний рослинний покрив остаточно сформувався на півдні Російської рівнини та на території України близько 2500 р. тому, (тобто приблизно після 8-6 ст. до н.е, що за археологічною періодизацією відповідає ранньому залізному віку, так званому скіфському часу (періоду) у давній історії України. - М.Відейко) і з цього часу значно зростає вплив на нього господарської діяльності людини 2.

КУЛЬТУРИ У МЕЖАХ УКРАЇНИ ТА ОХОПЛЕНІ ПАЛЕОБОТАНІЧНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯМИ ПАМ'ЯТКИ РІЗНИХ ЕТАПІВ

Геоботанічний округ (див. Геоботанічне районування Української РСР, 1977, с.142 - 166.)	ЕТАПИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
	А - ВІ	ВІ-ІІ, ВІІ, СІ	СІІ
Тернопільський Орографічно відповідає Подільському плато. Поверхня плоска або злегка хвиляста, різко порушується Товтровим пасмом. Середня річна температура ±6.6 - 7.60, середня річна кількість опадів - 550 - 650 мм. Чорноземи глибокі та чорноземи опідзолені.	Бабшин Бернашівка Вороновиця Кормань Лука Врублевецька Окопи	Поливанів Яр
Теофіпольсько-Ярмолинський (Північноподільський). У центрі округу розміщується вододіл між басейнами Дністра, Прип 'яті, Південного Бугу. Середня річна температура ±6.90. Річна кількість опадів - 550 - 600 мм. Грунти: чорноземи глибокі переважають, на другому місті - чорноземи опідзолені, невеликі площі зайняті світло-сірими, сірими та темно-сірими опідзоленими грунтами.
Старокостянтинівсько-Білоцерківський. Займає північну частину Правобережного Лісостепу. Середня річна температура ±70. Річна кількість опадів -500 - 600 мм. Грунти: чорноземи глибокі малогумусні, опідзолені чорноземи та темно-сірі й сірі опідзолені грунти.		Ворошилівка Кліщів