Быстрый поиск

Перспективи інтеграції України у світогосподарську систему

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

№ залікової книжки 064166

Контрольна робота

з дисципліни „Міжнародна економіка”

Тема: „Перспективи інтеграції України у світогосподарську систему”

студентки групи Ф 06 1 з

економічного факультету КДПУ

Максимової Ольги Геннадіївни

м.Кременчук

Кременчук 2008

План

1. Необхідність і значення інтеграції України до світового господарства.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку економічних відносин України і Європейського союзу.

3. Участь України в економічній інтеграції країн СНД та інших інтеграційних угрупованнях

4. Приєднання України до СОТ, як довгостроковий фактор стабільного розвитку

5. Завдання 1

6. Завдання 2

Список використаної літератури

1. Необхідність і значення інтеграції України до світового господарства

Винятково за рахунок міжнародних фінансових ресурсів ні однієї глибокої економічної проблеми вирішити не можна. Було б дуже ризикованим, якби Україна вирішила б жити тільки за рахунок іноземної підтримки. Дуже важливим є і привабливість України для приватного капіталу. Необхідно шукати представників міжнародного бізнесу, що захочуть інвестувати свої засоби в розвиток нашої економіки, оскільки вони привезуть сюди своє устаткування, технології, робочі місця, відкриють нові експортні можливості. Процес інтеграції української економіки у світову може значно підвищити рівень життя населення. Тому необхідно працювати над питанням інтеграції України у світову економіку. Але для цього необхідно подивитися навколо, проаналізувати сьогоднішню ситуацію навколо країни, її положення у світі, перспективи одержання іноземних інвестицій в економіку країни.

Усі попередні програми підйому економіки, виходу з кризи, здійснення ринкових реформ споконвічно були приречені, тому що в них ігнорувалися проблеми безпосереднього виробника продукції. Тому нова програма робить ставку на вітчизняного виробника, на його державну підтримку, визначає галузеві пріоритети: машинобудування, металургія, хімічна і легка промисловість, сільське господарство.

Орієнтація на підтримку вітчизняного товаровиробника дозволяє більш ефективно вирішувати питання використання зовнішньоекономічного потенціалу. Зовнішня торгівля повинна бути одним з найважливіших джерел зростання виробництва ВВП. А поки ж вітчизняний виробник на зовнішніх ринках почуває себе незатишно, сковано, у постійному страху за падіння виробництва, зниження якості товарів, пасивне сальдо торгівлі.

На даний час торгівельно - економічні зв'язки здійснюються більш як з 150 країнами в різних регіонах земної кулі, з неоднаковими масштабами і ефективністю. Балансування зовнішньої торгівлі здійснювалося за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки і Америки. Торгівля з країнами СНД і Європи принесла збитки. У значній мірі торгівля з цими країнами здійснювалася на бартерній основі.

До останнього часу не знайдено шляхів корінного поліпшення структури торгівлі з Росією, збільшення експорту товарів у противагу імпорту енергоносіїв.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку економічних відносин України і Європейського союзу

інтеграція україна європейський світовий

Інтеграція України потребує проведення багатовекторної зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням національних інтересів. Це стосується ,по-перше, геополітичних напрямів цієї діяльності і , по-друге, входження до міжнародних інституційних структур.

У червні 1993 року Рада Європи на своєму засіданні в Копенгагені визначила право країн Центральної та Східної Європи вступати в ЄС за умови дотримання ними трьох критеріїв:

- політичного: стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство закону, дотримання прав людини та захист прав меншин;

- економічного: дієва ринкова економіка;

- організаційного: зобов'язання, що випливають із факту вступу в ЄС, зокрема визнання принципів політичного і економічного об'єднання.

Стратегічні параметри політики „Україна-ЄС”.

1. Розширення ЄС та виникнення спільного українсько-європейського кордону об'єктивно має зумовити для України сприятливу ситуацію, відкриваючи для неї додаткові інтеграційні можливості як на регіональному й міжрегіональному, так і на загальноєвропейському рівнях.

2. Одним із наслідків розширення ЄС стало внесення важливих змін у його зовнішню політику. Це знайшло свій прояв в оприлюдненні засадничих принципів Європейської політики сусідства (ЄПС), в основу якої покладено розв'язання спільних проблем: від торгівлі до культурного обміну, від міграції до охорони навколишнього середовища. Для України ЄПС є кроком до нових тісніших стосунків, але не передбачає жодних політичних наслідків.

3. Європейська політика сусідства пропонує перспективи поступового переходу від традиційної торгівлі та співробітництва до тіснішої інтеграції між ЄС та Україною. Важливою віхою на шляху досягнення чотирьох свобод (вільний рух людей, капіталів, товарів та послуг) стане створення між ЄС та Україною зони вільної торгівлі.

4. актуальним завданням для України виступає започаткування конструктивного діалогу з ЄС щодо лібералізації та наступного спрощення візового режиму.

5. ЄПС передбачає можливість участі в єдиному європейському ринку усіх держав за умови проведення необхідних реформ. для України цей процес насамперед залежить від приведення стратегії національного розвитку у відповідність до її міжнародних зобов'язань.

6. Україна стала першою державою, яку відвідали представники Євро комісії після старту ЄПС з метою розпочати переговори про спільний план дій щодо заходів добросусідства. Отож Європейська комісія затвердила „План дій Україна-ЄС”.

7. На сьогодні визначено чіткі терміни укладання нової Угоди про заміну УПС, створення зони вільної торгівлі, а також запровадження преференційного режиму пересування для українських громадян.

8. Оскільки план дій є проектом із доволі загальним змістовим навантаженням, українська сторона розробила більш деталізовану програму його реалізації, яка дістала назву „Дорожня карта”.

3. Участь України в економічній інтеграції країн СНД та інших інтеграційних угрупованнях

У континентальній економічній інтернаціоналізації на початку нового тисячоліття чітко вимальовуються три основних зони: американська, європейська та азіатсько-тихоокеанська. Саме між ними у подальшому й розгортатиметься гостра конкуренція і перерозподіл сфер впливу. Основна конкурентна боротьба зосереджується на найновіших галузях наукоємного та техноємного виробництва. Йдеться про посилення протекціонізму передових напрямів світової економіки з боку розвинутих країн.

У розвитку світових інтеграційних процесів нині спостерігаються дві основні тенденції. По-перше, одержала широке визнання концепція так званого "відкритого реґіоналізму", тобто регіональної інтеграції, підґрунтям якої є низькі митні бар'єри та відкритість для світового ринку. По-друге, модель розвитку, орієнтована на досить ємні національні ринки з одночасною реалізацією на зовнішньому ринку стратегії багатосторонніх відносин. Орієнтація на загальну диверсифікацію торгівельних зв'язків сьогодні досить обмежена, що спричинено передусім істотним посиленням міжнародної конкуренції, зростанням державної підтримки експорту, протекціоністськими заходами стосовно національних товаровиробників у ряді зарубіжних країн, труднощами переговорів у рамках ГАТТ/СОТ.

Однак жодна з цих концепцій, на наш погляд, не прийнятна для української економіки. Цьому є кілька причин. По-перше, відсутність ємних національних ринків, які нині лише формуються.

Інтеграція України в західну економіку вкрай проблематична, оскільки яскраво простежується відносна відокремленість країн з розвинутою ринковою економікою від інших. Розвинуті країни дедалі більше "замикаються" одна на одну. Низка чинників стимулює їх внутрішньогрупове співробітництво, ввійти в яке непросто.

Характер розвитку інтеграційних процесів у рамках СНД теж не може задовольнити Україну. Сукупний товарообіг між країнами СНД відчутно скорочується. І справа тут не стільки у відцентрових тенденціях, скільки в техніко-економічній непідготовленості більшості країн СНД до реінтегрування на новій, ринковій основі. Виявилася нежиттєздатною значна частина колишньої системи науково-виробничої спеціалізації і кооперування. Відбувається переоцінка ставлення до СНД як до інтеграційної структури, переглядаються колишні економічні зв'язки з погляду доцільності, вигоди і зиску і на мікрорівні - підприємствами. Інтеграційний процес на макрорівні обумовлюється узгодженням на міждержавному рівні структурної, науково-технічної, соціальної та зовнішньоекономічної політики, чого досі не спостерігається в рамках СНД.

Члени Співдружності підписали понад 800 міждержавних документів - угод, конвенцій, меморандумів тощо, тобто основа договірно-правової бази розвитку співробітництва вже створена. Проте й досі ця інтеграційна якість не отримала практичного відображення в організаційній структурі та механізмах роботи Співдружності. Свідчення цьому - зниження зовнішньоторговельного обороту країн СНД .

Страницы: 1, 2