Початок роззброєння та скорочення ядерних озброєнь СРСР та США
p align="left">Для реалізації контролю було створену спеціальну контрольну комісію[4]. Тобто, це був істотний крок до ядерного роззброєння.Отже, 80 - ті роки принесли суттєві зміниу процес роззброєння, позначивши перехід від обмеження до скорочення і навіть ліквідації деяких типів та видів ядерної зброї.
Висновки
В ході даного дослідження вималювались наступні висновки:
Ядерна зброя була істотним інструментом СРСР і США у взаємному протиборстві після Другої світової війни з метою встановлення військово-політичної гегемонії й контролю над розвитком цивілізації. Ідейний зміст протистояння був виражений у двох концепціях: Pax Amerіcana ("американський світ") і комуністичного перетворення миру[8]. Було створено два військово-політичних блоки, які зі своїми сферами впливу охоплювали в різний час десятки держав і мільярди людей. Практично вся планета була утягнена в процес протистояння й піддана нещадній мілітаризації. Ядерна зброя стала уособленням гігантської військової міці двох "наддержав", і в той же час саме вона змушувала СРСР і США в процесі протистояння діяти стримано й не допускати можливості прямого зіткнення.
З іншого боку, антагонізм протистояння зробив неминучим процес пошуків досягнення вирішальної військової переваги й протидії таким зусиллям. Цей процес був багаторазово посилений потужною науково-технічною революцією XX століття й у свою чергу змінив технологічний розвиток цивілізації.
Ядерна політика США та СРСР зводилася до ядерного паритету в епоху протистояння, що припускало зразкову кількісну і якісну рівність систем ядерних озброєнь, що задовольняли умови забезпечення можливості гарантованого відповідного удару й тим самим агресії, що забезпечували стримування.
Ідея превентивного ядерного удару, що знищує ядерний арсенал супротивника, була політично відкинута й морально засуджена, але вона постійно була присутня у всіх концепціях розвитку ядерних озброєнь. Обидві наддержави створили стратегічні наступальні озброєння, працювали над підвищенням точності боєголовок, щоб одержати можливість знищити СНО супротивника, його систему керування й зв'язку.
Розвиток ядерної зброї в СРСР відбувалося в тісному взаємозв'язку із процесом його розвитку в США. Часте виникнення тих або інших американських ядерних програм призвело до появи й розвитку аналогічних програм у СРСР, відомі й зворотні випадки. Хоча роботи в ядерній галузі завжди були сховані за щільною завісою таємності, розвиток ядерних технологій у СРСР і США часто виявлявся разюче близьким. Це свідчить про найважливішу роль такого фактора, як внутрішня логіка процесу науково-технічного розвитку та ядерної політики.
Драматичні події навколо Куби прискорили еволюцію поглядів керівництва США та СРСР на роль ядерної зброї в сучасному світі, продемонструвавши реальність загрози ядерного конфлікту. Поступово на зміну концепції „реалізованої ядерної переваги” приходила ідея „ядерної стабільності”[1,C.96]. Обопільне бажання знайти вихід із загрозливої ситуації, що її створювала безконтрольна гонка озброєнь, підштовхувало сторони до пошуку домовленостей.
Московський договір 1963 року поклав кінець ядерним вибухам у трьох середовищах [33,c.345]. Це був перший крок на шляху обмеження перегони ядерних озброєнь Гонка розробок ядерної зброї перемістилася під "землю". Технологія проведення підземних іспитових ядерних вибухів увесь час удосконалювалася. Перехід до підземних випробувань у сотні тисяч разів зменшував на поверхні радіаційні наслідки вибухів.
Робота із запобігання більше широкого розповсюдження ядерної зброї - над Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) - ішла паралельно з переговорами по обмеженню й забороні іспитових ядерних вибухів[11,C.54]. Цей важливий для всього світового співтовариства договір разом із застосуванням гарантій Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ) у відношенні мирної ядерної діяльності повинен був забезпечити "прозорість" мирного використання ядерної енергії у вирішенні питань нерозповсюдження.
У двухполярном світі була ясність: дві наймогутніші конфронтуючі ядерні держави були двома полюсами притягання й забезпечували своїх партнерів-друзів ядерною "парасолькою".
Настала епоха зменшення ядерного протистояння.
В загальному можна сказати, що період кінця 60-х - середини 80-х років був позначений надзвичайно бурхливими подіями в галузі обмеження та заборони ядерних озброєнь та початком політики роззброєння. Не зважаючи на продовження ідеологічного протистояння між СРСР та США, було досягнуто своєрідного компромісу у перегляді державами ядерної політики.
Підписання США та СРСР Договору ОСО-1 та ПРО засвідчило здатність двох великих держав досягти компромісних рішень із найскладніших військово-технічних питань, що стосуються основ їхньої національної безпеки та ядерної політики, продемонструвало на практиці можливості лімітувати нарощування стратегічних озброєнь, загальмувати цей небезпечний процес. Необхідно було, щоб цей процес став необоротним. На шляху скорочення ядерних арсеналів важливо було визначити той рівень загальної потужності арсеналів ядерної зброї, що людство може допустити, знизивши до мінімуму ядерну небезпеку.
Розробка і підписання Договорів ОСО-1, ПРО та ОСО-2 стали можливими внаслідок ядерного паритету між СРСР та США у 70-х роках, визнання цього факту і усвідомлення загрози, яку несе неконтрольована гонка ядерних озброєнь існуванню не тільки найпотужніших держав, а й всього людства.
В той час, як було досягнуто перших домовленостей в галузі скорочення стратегічних наступальних озброєнь, як СРСР, так і в США проводилася активна модернізація ядерних озброєнь. Основними рисами модернізації стратегічних сил СРСР і США, що проводилася в другій половині 70-х років стали, з одного боку, збільшення противосилового потенціалу засобів доставки, а з іншого - прагнення знизити вразливість стратегічних носіїв.
Уже 80 - ті роки принесли суттєві зміниу процес роззброєння, позначивши перехід від обмеження до скорочення і навіть ліквідації деяких типів та видів ядерної зброї.
Отже, процес скорочення ядерних озброєнь та роззброєння наприкінці 60-х - початку 90-х років поклав початок глобальній трансормації міжнародних відноси взагалі. Політика ядерного протистояння була вдало витіснена політикою балансу та стабільності на основі транспарентності й контролю.
Хоча ядерна зброя і ядерний збройний комплекс в останні 40 років піддалися істотному скороченню й зміні, ці системи є важливими факторами забезпечення національної безпеки й формування світової політики.
Після розпаду СРСР ядерне протистояння ослабнуло, і стали говорити про його зникнення. Чи так це, стане ясно в найближчому майбутньому. Безумовним є тільки те, що відбувалася фундаментальна зміна ядерної політики найбільших у світі держав - США та СРСР.
Список використаних джерел:
И.А. Андрюшин, А.К. Чернышев, Ю.А. Юдин. 50 лет мира (к пятидесятилетию испытания первой советской атомной бомбы), Саров; ВНИИЭФ, 1999.
Белоус В. На пути к глобальной безопасности // МЭМО. 1999. №9.
Борьба СРСР против ядерной опасности, гонки вооружений, за разоружение : Документы и материалы. - М., 1987.
Внешняя политика Советского Союза и международные отношения. 1964-1980: Сборник документов. - М.,1962-1981.
Грайнер Б. Американская внешняя политика от Трумена до наших дней. - М., 1986.
Громыко А. Внешняя политика США: уроки и действительность. 60 - 70-е годы. - М., 1978.
Джонсон П. Современность. Мир с двадцатых по девяностые годы. - М., 1995.
Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 р. До наших часів. - К., 1995.
История международных отношений и внешней политики СРСР : В 3 т. - М., 1986-1987 - т.2, 3.
Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2 т. - М., 2000.
Калядин А. Проблемы запрещения испытаний и распространения ядерного оружия. - М., 1976.
Киссинджер Д. Дипломатия. - М., 1997.
Кокошин. А.А. В поисках выхода. Военно-политические аспекты международной безопасности. - М., 1989.
Коппель О. А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини ХХ сторіччя. - К.,1999.
Корниенко Г.М. Холодная война. Свидетельство её учасника. М., 1994.
Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980 - 2000-ті роки): Підручник / Л.Ф.Гайдуков, В.Г. Кремень та ін. - К., Либідь, 2001.
Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 - 70-ті роки): Підручник / В.А.Манжола, М.М.Білоусов та ін. - К., Либідь, 1999.
Организация Объединненых Наций : Сборник документов. - М., 1981.
Оружие и технологии России. Том 1/Под общей ред. И.Д. Сергеева. - М., 2000.
Пахненко Г. Август 1968 г. Документы // Международная жизнь. 1992. № 8 - 9.
Рощин А. ООН и «холодная война» // Новая и новейшая история. 1991. №5.
Рощин А. Международная безопасность и ядерное оружие. - М., 1979.
Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СРСР с иностранными государствами. - М., 1956-1979.
Советская внешняя политика в годы «холодной войны». - М., 1995.
Советская военная мощь от Сталина до Горбачева. - М.: Издательский дом "Военный парад", 1999.
Современная внешняя политика США. - М.,1984 - Т.1.
СРСР в мировом обществе : от старого мышления к новому. - М., 1990.
Тимербаев Р.М. Контроль за ограничением вооружений и разоружением. - М., 1983.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
