Політика США в Азійському регіон
p align="left">Щоправда, 30 липня 2005 року П.Мушарраф зобов'язався арештувати керівників всіх діючих в Пакистані екстремістських організацій. Згодом він оголосив про те, що «ісламістька мережа» роздріблена іспілкується з допомогою кур'єрів. Ісламабад також прийняв рішення про депортацію 1400 іноземних учнів шкіл медресе. Проте потрібно пам'ятати, що значна частина ісламських радикалів діють на територіях, непідконтрольних центральній пакистанській владі.IIo-третє, пакистанські наукові центри виявилися втягненими у транснаціональний нелегальний бізнес, який займається поставками на світовий «чорний ринок урану» ядерних технологій з Пакистану. Весною 2004 року були розкриті факти незаконого продажу пакистанських ядерних матеріалів - газових центрифуг, які дозволяють збагачувати уран-235 - в Іран, Лівію і КНДР.
Загалом американські експерти проробляють такі сценарії: розпад Пакистану і перехід його ядерного потенціалу під контроль транснаціональних кримінальних мереж; втеча пакистанських ядерних метеріалів і попадання їх в руки міжнародних терористичних організацій; втручання Індії у внутрішньопакистанські конфлікти і вихід індо- пакистанського конфлікту на новий - «параядерний» - рівень.
Варто нагадати, що раніше планів «боротьби із загрозою розпаду ядерних держав» у США не розроблялися. У Вашингтоні усвідомлюють, що позбавити Пакистан ядерної зброї з допомогою класиноївійськової операції неможливо. Тому у США обговорюються переважно невійськові сценарії утримання контролю над пакистнською ситуацією у надзвичайних обставинах і розробляються відповідні профілактичні заходи.
У цьому контксті особлива увага приділяється створенню юридичної бази для дій США на пакистанській території у критичній ситуації. Весною 2004 року на американо-пакистанських переговорах йшлося про можливе розташуваня на пакистанській території американських військ. Щоправда, пакистанська сторона відхилила цю пропозицію.
В червні цього ж року Дж.Буш оголосив про надання Пакистану статусу «основного союзника поза межами НАТО». Аналогічним статусом вже володіють Японія, Тайланд, Кувейт, Єгипет, Йорданія і Ізраїль. Такий статус дозволяє названим країнам купляти американську військову техніку і зброю на пільгових умовах. У рамках нового режиму співпраці у листопаді 2004 року Вашингтон надав Пакистану першу велику партію зброї, у тому числі шість літаків патрульної морської авіації «Оріон». Так само у грудні 2004 року в американських ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що Ісламабад надав Пентагону право наносити удари по зайнятих талібами високогірних прикордонних районах у зоні афгано-пакистанського кордону. Пентагон, таким чином, отримав можливість проводити операції проти афганських талібів по обидві сторони афгано-пакистанського кордону, тобто і на пакистанській території.
Сполучені Штати прагнуть також підключити Пакистан до антикризових механізмів НАТО. З аналізу натовських документів можна зробити висновок, що надання допомоги Пакистану у справі захисту його ядерних об'єктів від терористів у подальшому цілком може виявитися однією з функцій НАТО.
Поряд із сценаріями «кризового реагування» у Вашингтоні розглядаються версії стабілізації Пакистану через його внутрішню еволюцію, тобто «демократизацію» політичної системи країни.
Розробляються також плани взаємодії США із розвідувальними і силовими структурами Пакистану, встновлення режиму зовнішнього контролю над будь-якою продукцією «ядерного сектора», а також надання технічної допомоги силами американських спеціалістів у справі охорони і експлуатації ядерних об'єктів Пакистану. Не виключається залучення міжнародних організацій (ООН, МАГАТЕ) до управління пакистанськими ядерними об'єктами, а також встановлення прямого контролю над ядерними об'єктами Пакистану на основі відповідного договору між Вашингтоном і Пакистаном.
Восени 2004 року між представниками МАГАТЕ і адміністрацією П.Мушаррафа відбувся письмовий обмін думками щодо контролю над експортом продукції, технологій, матеріалів й обладнання, які використовуютьтся при розробці ядерної й біологічної зброї і засобів їхньої доставки. В результаті Ісламабад суттєво модифікував своє експортне законодавство, погодившись зробити свою експортну систему більш прозорою для контролю представниками МАГАТЕ. У травні 2005 року Пакистан пішов на зустріч агенству і передав у його розпорядження зразки ядерних матеріалів зі своїх об'єктів.
Підсумовуючи сказане, можна дійти висновку, що сучасна американська політика у сфері нерозповсюдження складається з чотирьох важливих компонентів:
1) забезпечення допуску американських спеціалістів і інспект орів США до ядерних об'єктів «ненадійних» інозмних држав;
2) розробка і укладення союзниками міжнародних угод про прийняття спільних заходів щодо протидії розповсюдженню у надзвичайних ситуаціях;
3) формування правових і політичних основ для забезпеченн в тій чи іншій формі «зовнішнього управління» ядерними об'єктами «слабких» держав з метою попередження їхнього захоплденн терористами чи іншими ворожими силами;
4) зміцнення міжнародних норм контролю над експортом ядернних матеріалів й технологій.
Система «зовнішнього управління ядерними арсеналами» розглядається у Вашингтоні як новий варіант глобальної політики ядерного нерозповсюдження.
Отже, «пакистанські дискусії» висвітлили нову грань розуміння сучасного ядерного конфлікту. У другій половині XX століття єдино можливим сценарієм такого конфлікту вважалось зіткнення великих держав. В останні роки заговорили про можливість використання ядерних матеріалів транснаціональними терористичними організаціями. Сьогодні предметом аналізу стають сценарії виникнення конфліктів через розпад слабких ядерних держав, захоплення ядерного потенціалу таких країн транснаціональними суб'єктами, а також воєн, які можуть бути спричинені супротивом спробам силою встановити зовнішній контроль (міжнародну опіку) над ядерними об'єктами тих чи інших держав. Але можливим видається і поява прецедента нового типу конфлкту - між підтримуваними США міжнародними організаціями і «проблемними» ядерними державами, які не погоджуватимуться передати свій ядерний арсенал під міжнародний контроль.
Список використаної літературиРаботы общетеоретического характераНазарбаев Н.А., Казахстан - 2030. Процветание, безопасность и улучшение. благосостояния всех казахстанцев: Послание Президента страны народу Казахстана // Вечерний Алматы.- 1997. - 13 окт.Назарбаев Н.А. На пороге XXI века. Алматы, Онер, 1996.- 250 с.Назарбаев Н.А. Пять лет независимости. - Алматы: Казахстан, 1996. -624с.Нурсултан Назарбаев: Моя цель - построить нормальное демократическое общество // Казахстанская правда. - 2002. - 7 февраля.Об основных направлениях внутренней и внешней политики на 2003 год. Послание Президента народу Казахстана Астана, апрель 2002 г.// Казахстанская правда. - 2002. - 2 мая.Актуальные проблемы внешней политики Казахстана. Сборник статей под редакцией Токаева К.К. Подготовлено МИД Республики Казахстан. М.: Русский Раритет - 1998 г., 450 с.Токаев К.К. Внешняя политика: Время размышлений, время действий. //Казахстан и мировое сообщество. - 1995, №2Токаев К.К. Под стягом независимости. Очерки внешней политики. -Алматы: Билим, 1997.- 610 с.Токаев К.К. Внешняя политика Казахстана в условиях глобализации. -А.: Онер, 2000. - 584 с.История Казахстана в лицах: Политические портреты / под ред. Григорьева В.К. и Кусаинова А.К. - Акмола, 1999. - 128 с.2. ИсточникиУстав Организации Объединенных Наций (Сан-Франциско, 26 июня 1945 г.)Сборник важнейших документов по международному праву. М. 1996-1997гг.Совместное заявление Президента Соединенных Штатов Джорджа У. Буша и Президента Казахстана Нурсултана А. Назарбаева: новые взаимоотношения. // ПВ.Стратегия Ассамблеи народов Казахстана на среднесрочный период (до 2007 года) // Утверждена Указом Президента Республики Казахстан от 26 апреля 2002 года, № 856. Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством Соединенных Штатов Америки о стимулировании капиталовложений. Вашингтон, 19/05/92. (с момента подписания) Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1997, № 1Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством Соединенных Штатов Америки относительно сотрудничества по облегчению оказания содействия. Вашингтон, 20/05/92. (с момента подписания)Соглашение о торговых отношениях между Республикой Казахстан и Соединенными Штатами Америки. Вашингтон, 19/05/92. (c 18 февраля 1993 года)Меморандум о взаимопонимании между Президентом Республики Казахстан Н.Назарбаевым и Председателем Правления корпорации "Шеврон" К.Т.Дерром. Алматы, 06/04/93. (с момента подписания).Договор между Республикой Казахстан и Соединенными Штатами Америки о поощрении и взаимной защите капиталовложений. Вашингтон, 19/05/92. (с 12 января 1994 года) / Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1997, № 1 и № 6Принципы сотрудничества между Республикой Казахстан, Корпорацией иностранных частных инвестиций и Американо-казахстанским советом по экономическому развитию. Вашингтон, 14/02/94. (со дня подписания).Хартия о демократическом партнерстве между Республикой Казахстан и Соединенными Штатами Америки. Вашингтон, 14/02/94. (с момента подписания). / Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1994, № 1-2Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством Соединенных Штатов Америки о сотрудничестве в области науки и технологий. Вашингтон, 14/02/94. (со дня подписания). Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1994, № 3-4Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16