RSS    

   Проблема ісламського тероризму

p align="left">Близький Схід та Азія. Найбільш очевидним претендентом на статус регіонального союзника США у близькосхідному регіоні є Ізраїль, але їх взаємні інтереси не у всьому збігаються. Більшість стратегічних та економічних національних інтересів США у цьому регіоні продиктовані величезними запасами енергоресурсів, а з іншого боку -- країни регіону взаємозалежні від їх експорту до США. Сполучені Штати Америки зацікавлені у поглибленні стосунків з Саудівською Аравією та ОАЕ, але вони не вигідні Ізраїлю, так як дають можливість США відразу реагувати на незадоволення арабів політикою Тель-Авіва, особливо щодо палестинського питання у секторі Газа.

З іншого боку, сектор Газа перетворився на унікальний оплот ісламістів з міцними зв'язками у західному напрямі (США та Європа) та східному -- через «Хезболлу» з Іраном. У майбутньому він може стати плацдармом для «гнучкого» тероризму, спрямованого на різні країни. Ізраїль стурбований можливістю розширення цієї бази за рахунок включення в неї Західного берега. Така держава під владою Організації визволення Палестини (ОВП) та ХАМАС у перспективі створить загрозу і прозахідному хамемітському режиму в Йорданії, де основну масу населення становлять палестинські араби, схильні до ідей іслам-ського фундаменталізму. Ймовірно, до її складу увійде і східний берег Йордану. Це водночас створить загрозу для Сирії з півдня і Саудівської Аравії з півночі, а у зв'язку з тим, що на сході від сектора Газа розташований Єгипет, у розпорядженні мусульман виявився б фізичний міст до Північної Африки.

Підтримка Ізраїлю з боку США вже протягом багатьох років є позадискусійною. Проте нині підтримка з боку США дій агресивного уряду А.Шарона (стосується вбивств лідерів ХАМАСУ Абделазіза аль Ранті, шейха Ахмеда Ясіна, будівництва стіни, що відділяє окуповані землі від Ізраїлю) є великою шкодою для американському іміджу, а також створює загрозу терористичних акцій щодо американців по всьому світу.

Ескалація збройних конфліктів та ісламського тероризму створюють враження глобальної священної війни ісламу зі світом західних цивілізаційних цінностей. Серед інших серйозне занепокоєння викликає ситуація в Таїланді. Таїланд -- це насамперед країна буддистів, мусульмани становлять тут лише 4% населення, переважаючи у чотирьох південних провінціях. В останній час збройні конфлікти охопили три з них -- Патлані, Яла та Наратхіват, де мусульмани прагнуть створити свою державу чи автономію. Найсерйозніші заворушення, пов'язані з ідеями незалежності, охопили південь країни ще у 1980-х роках. Більшість політичних оглядачів вважає, що ренесанс мусульманських збройних конфліктів перебуває у тісному зв'язку зі зростаючим впливом Аль-Каїди у Південно-Східній Азії. Головною метою співпрацюючої з нею індонезійської терористичної організації Джемаа Ісламія є створення держави, яка спиралася б на Коран та об'єднала всіх мусульман у регіоні. Але, на думку Е.Хардінга, мусульмани, які брали участь в збройних нападах, організаційно не пов'язані з Аль-Каїдою чи Джемаа Ісламія. Слід врахувати наявність ідеологічної інспірації та наслідування. У регіоні є передумови для поширення терору.

Чому терористичні акції сталися саме зараз? Ворожість місцевого мусульманського населення до органів влади має таке само коріння, що і в інших країнах цього регіону (злиденне існування, претензії до влади). Різниця в тому, що на цей конфлікт накладаються культурні відмінності, і суспільний бунт виступає вже, скажімо, як мусульмансько-буддійський конфлікт. Бідність та ідеологія взаємно доповнюють одна одну, закладаючи фундамент для майбутніх терористичних організацій.

Демократизація насильства є найбільш небезпечною тенденцією нинішньої політики безпеки. У суспільній свідомості немає достатньо доказів щодо справжньої мотивації війни США в Афганістані та Іраку. На думку Т.Мейсана, участь Бен Ладена як лідера міжнародної терористичної мережі Аль-Каїда в терористичному акті 11 вересня 2001 р. видається сумнівною. Водночас комплекс заходів, що розробив і запроваджує Вашингтон щодо захисту держави (Закон USA PATRIOT Act, Закон щодо розвідки, до складу якого увійшли положення Закону про таємність (Intelligence Act and Official Secrecy Act), лист міністра оборони США щодо оборонної секретності, у тому числі і щодо комерційної діяльності, відкриття Міністерства внутрішньої безпеки (Office of Homeland Security -- OHS)), не відповідає рівню загрози, яку становлять локальні ісламські терористичні групи.

Від 11 вересня 2001 р. уряд США вимагає голосувати за закони, розробляти політичні підходи та процедури, що не відповідають американському законодавству і встановленим ідеалам. Ці заходи дали змогу відомим американським журналістам Дж. Стантону та У.Мадсену іронічно констатувати: «Історики згадають, що між листопадом 2001 р. та лютим 2002р. демократія (яку уявляли творці Декларації незалежності та Конституції) померла».

Безсумнівно, США, врешті-решт, заповнили вакуум глобальної загрози, який мав місце після розпаду ідеологічного ворога -- СРСР і виправдовував величезні затрати на ВПК та односторонню гонку озброєнь, міфічними терористичними державами (переважно злиденного ісламського світу) та міжнародною терористичною мережею.

Нині США все робить для оборони країни від воєнних загроз з боку терористичних держав. Прогнозується, що воєнний бюджет США, який стрімко зменшувався після розпаду СРСР, до 2007 р. становитиме більш ніж 2 трлн дол. США, тоді як гонка озброєнь завершилася, і конкретного настільки загрозливого ворога вже немає. Тим паче, що найбільш фінансованими в бюджеті США є статті, які стосуються космосу та секретних операцій.

З іншого боку, нові технологічні винаходи дають можливість як організованим терористичним групам, так і терористам-одиночкам використовувати руйнівний потенціал, яким раніше володіли тільки державні структури. Кожне угруповання має у своєму складі фанатичних осіб, які певною мірою випадають з регламенту їх організованої діяльності (американський фанатик Т. Мак Вей -- виконавець найтяжчого терористичного акту в США до подій 11 вересня 2001 р.; секта Aum Shinrykio, яка використала отруйний газ зарин у метро Токіо в 1995 р., вона не мала жодного стосунку до ісламу тощо). Необхідно врахувати і величезні можливості, якими диспонує кібертероризм, що за певних умов спроможний завдати значної руйнації воєнній машині будь-якої держави.

Слід врахувати, що у США в останні 8 років спостерігається тенденція до збільшення кількості актів внутрішнього тероризму. Згідно з інформацією ФБР, у США в 1995 р. їх налічувалося 4, у 1996 р.-- 8, 1997 -- 25, 1998 -- 17, 1999 -- 19. Вони були здійснені переважно воєнними та воєнізованими групами правих екстремістів. Цей напрям боротьби з внутрішнім тероризмом менш відомий широкій громадськості і не має такого публічного розголосу. Водночас у США має місце тенденція об'єднати локальні терористичні акції у систему міжнародної терористичної мережі і трактувати їх як зовнішнє втручання.

В основі кожного з терористичних актів -- локальний конфлікт (інколи і внутрішній), і не завжди його слід зараховувати до системи міжнародної терористичної мережі. Тому в основі збройних конфліктів в Іраку, Сирії, Саудівській Аравії одна складова, і зовсім інша може бути в акціях, що мають місце в США, Європі, Центральній чи Південно-Східній Азії. З іншого боку, у цих подіях повинен бути спільний знаменник, і його виявлення є для світової спільноти серйозним викликом.

В останні роки досягнуто прогресу щодо вибору оптимальної тактичної моделі боротьби з ісламським тероризмом. Ліквідовано багато угруповань та локалізовано заплановані терористичні акти. Проте найважливіша проблема стосується відсутності спільної глобальної стратегії делегітимації ідеології, на основі якої сформовано ісламський тероризм.

Відсутня також і спільна зовнішня політика, і навіть певний рівень єдності, необхідний для запобігання формуванню об'єднань громадян, які виявляють схильність до екстремізму та тероризму. Це є ключовим завданням, без вирішення якого ще тривалий час стратегія західного світу буде ґрунтуватися на засадах оборони щодо дій терористів. Тестом на спроможність Заходу розв'язати це завдання буде Ірак як головна арена зіткнення американської, європейської та ісламської ідеологій.

Поки що немає однозначної відповіді на те, яким чином можна стабілізувати ситуацію в Іраку. Дії США дедалі більше набувають мілітаристського характеру -- американці прагнуть усувати симптоми проблем, а не їх причини. Відмова американських консерваторів сприймати будь-які пояснення, окрім власних, і домінування їх власного бачення як загальносвітового стандарту -- це загроза не лише для демократії всередині США, але і за їх межами.

Світ потребує більш витонченого і складного порядку. Безпека, матеріальний добробут, справедливість -- це глобальні суспільні блага, і вони не можуть бути забезпечені диктатом однієї країни чи бути побічним продуктом реалізації її національних інтересів. Їх можна досягти лише міжнародними зусиллями на основі визнання взаємозалежності країн. І саме це є новим викликом для консервативної Америки, нової Європи та ісламського світу.

Список використаної літератури:

1. Бовин А. Ведущие тенденции развития международных отношений // Международная жизнь. - 2004. - № 4-5. - С. 172-182;

2. Гуткин Л.С. Человечество на рубеже веков.-- М.: Логос, 2003.-- С. 45;

3. Международный порядок: политико-правовые аспекты / Под ред. Г.Х.Шахназарова.-- М.: Наука, 1986.-- С.31;

4. Тульский М. Изменение религиозной принадлежности населения мира за прошедшие 100 лет // Россия и мусульманский мир.-- 2001.-- № 3.-- С. 110.

Страницы: 1, 2


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.