Розвиток двосторонніх міжнародних економічних зв’язків України
p align="left">Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами:
- Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямами структурних трансформацій в економіці (природно, за дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).
- Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т. д.).
- Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.
- Диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.
- Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.
Реалізуючи стратегію підвищення конкурентоспроможності національного виробника, уряд повинен відмовитись від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам, що за визначенням матиме протилежний бажаному ефект. Натомість необхідно подбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створення сприятливого інвестиційного середовища. Україна при розробці стратегії розвитку промисловості має орієнтуватися на високорозвинуті країни, головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Це дасть змогу отримувати набагато вищі прибутки на міжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників та підвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси для задоволення власних потреб. Таким чином, пріоритетні галузі одночасно перетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки мають переглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часто розглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій Формі, адже кількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі. Тому вивозиться саме та продукція, виробництво якої не потребує значних витрат на технологічний цикл. Крім того, експортери працюють за умов постійної зміни правил гри і не можуть розраховувати на сталий рівень доходу.
З середини 90-х pp. стає очевидною необхідність удосконалення регулювання зовнішньої торгівлі. З цією метою було здійснено перехід від фіксованого валютного курсу до плавоючого регульованого, а згодом і до гнучкого. Такі заходи значно поліпшили становище вітчизняних експортерів. Крім цього, держава почала проводити економічну політику, спрямовану на захист національного товаровиробника [27,46]. Вона включає насамперед методи, що забезпечують зростання сукупного попиту:
-- зниження процентної ставки інноваційних кредитів для пріоритетних галузей;
-- розвиток споживчого кредиту;
-- державні закупки вітчизняних товарів;
-- ліквідація боргів з зарплати та соціальних виплат.
На захист національного виробництва спрямовані і елементи розумного протекціонізму, що застосовуються в нашій країні.
Кожна держава проводить певну політику в галузі зовнішньої торгівлі. Методами її здійснення є різні обмеження у вигляді тарифів, податків, акцизів та інших зборів, а також нетарифні бар'єри у вигляді кількісних обмежень імпорту: ліцензування, квотування, застосування сертифікації імпортних товарів. Мета обмежувальної політики: одержання фінансових коштів; регулювання зовнішньоторговельних потоків; захист національного виробництва. Серед засобів тарифного регулювання розрізняють імпортне, експортне та транзитне мито.
Митний тариф як базовий інструмент регулювання ввезення може відігравати активну стимулюючу роль. За його допомогою держави диференціюють товари, що підлягають ввезенню на більш або менш „бажані”.
В цілому довгострокова стратегія розвитку промислового сектора України має передбачати як стимулювання нарощування промислового експортного потенціалу України, так і забезпечення потреб внутрішнього ринку у промисловій продукції за умов розширення внутрішнього попиту держави, суб'єктів господарювання і населення. Виходячи з цього, індустріальними чинниками економічного зростання можуть бути ті промислові об'єкти, які виробляють товари та послуги, що мають ринки споживання і здатні активізувати роботу значного кола суміжних виробництв. Тому основним завданням державної промислової політики на середньостроковий період є визначення та відбір із великої кількості підприємств, які сьогодні перебувають у сфері державного управління, тих, що за незначних фінансових вкладень можуть стати точками стабілізації промислового розвитку, а в довгостроковій перспективі -- трансформуватись у центри зростання індустріальної складової валового національного продукту. При цьому, з огляду на необхідність забезпечення економічної та технологічної незалежності України, стратегічною метою індустріального розвитку має стати стимулювання розвитку галузей «високих технологій», як це робили всі розвинуті країни світу. Такий підхід дасть Україні можливість поступово інтегруватись у світове економічне і середовище, зберігаючи та нарощуючи інноваційний та технологічний потенціали промислового розвитку. Для цього є всі можливості. Сьогодні, незважаючи на фінансову й економічну кризу, ми маємо наукомісткі та високотехнологічні виробництва переважно експортної орієнтації, де Україна вже і зарекомендувала себе як лідер світового науково-технічного прогресу і нагромадила певний науково-виробничий потенціал для забезпечення та посилення ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Йдеться про галузі таї окремі виробництва з розробки ракетно-космічної техніки та літакобудування, особливо важких транспортних літаків і авіаційних двигунів, суднобудування, верстатобудування, а також мікроелектроніки, систем зв'язку (особливо оптико-волоконних і телеграфії), електротехніки, приладобудування, виробництво деяких видів продукції легкої й харчової промисловості тощо. Крім того, ми маємо галузі виробництва, за рахунок яких Україна здатна вийти на рівень світових досягнень, що забезпечать їй конкурентні переваги на світовому ринку. До них належать науково-технічні та виробничі напрями розробки нових матеріалів та технологій їх обробки, біотехнології, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, космічної технології, нових джерел енергії, екологічного захисту, технології комунікації тощо.
Отже, негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі в деяких країнах зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання деяких країн від промислово розвинутих країн збільшується.
Висновки
Детальний аналіз розвитку двосторонніх міжнародних економічних зв'язків України дає підстави зробити такі висновки:
1. Основоположними принципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народу України; свобода зовнішньоекономічного підприємництва; рівність і недискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед законами України; верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, еквівалентність обміну.
2. Зовнішньоекономічні зв'язки країни -- це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян
3. У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки, оскiльки оволодівати найновішими досягненнями науки й технiки без iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними товарами й послугами означає нерацiонально використовувати власні ресурси, втрачати час i темпи розвитку. На сучасному етапі зовнішньоекономічні зв'язки України тільки набирають обертів в усіх напрямках співпрацювання з зарубіжними країнами.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕЙД» засновано з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку.
5. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» протягом 10 років праці на ринку молочної продукції придбала багатий досвід експортно-імпортних операцій з підприємствами Росії, Грузії, Болгарії, Канади, Австралії, Японії, Таїланд, країн Африки та інших країн. На ринки СНД ТОВ «ЮНІТРЕЙД» в основному експортує сухе знежирине молоко, масло, твердий сир. З кожним роком експорт продукції зростає. Основними партнерами є ТОВ Литимпорт - м. Москва РФ, Компанія Інтерпродукт, ТОВ«Оптторг-спб» - м. Санкт-Петербург, ТОВ Селла-Айсберг м.Тбілісі Грузія
6. Близько 85% усього експорту сухого знежиреного молока ТОВ «ЮНІТРЕЙД» поставляється по контрактах з фірмами «SOMEX», «DEXTER» у південно-східну Азію, Африку й використалося в основному як сировина для готування продуктів харчування.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
