Сучасні особливості та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі в Німеччин
p align="left">Вугілля. На тер. країни виявлені великі запаси кам'яного вугілля, г.ч. у відкладах верх. карбону. Провідне значення має Нижньорейнсько-Вестфальський (Рурський) вугільний басейн. У цьому басейні вугільні пласти мають в основному круте падіння, часто сильно тектонічно порушені, залягають на великій глибині, водо- і газонасичені.Родов. бурого вугілля зосереджені в Нижньорейнському, Нідерлаузіцькому (Котбус і Дрезден), Середньонімецькому (Галле і Лейпціґ), Маґдебурзькому та ін. басейнах. Пласти бурого вугілля потужністю 3-4, 4-12, 8-14, 8-12 м приурочені до відкладів сер. еоцену - сер. міоцену. Теплотворна здатність рядового бурого вугілля 7,3-10,0 МДж/кг, зольність 10-30%.
Залізо. За загальними запасами залізняка країна займає 4-е місце (після України, Швеції та Великобританії) в Європі (2006). Усього виявлено 44 залізорудних родов. в областях вариського і альпійського орогенезу і частково в межах платформи.
Мідь. Запаси мідних руд невеликі і зосереджені г.ч. в поліметалічних родов. (земля Північний Рейн-Вестфалія, Саарський район і Шварцвальд).
Поліметали. Родов. свинцево-цинкових руд розташовані г.ч. Гарці, Рейнських Сланцевих горах, Шварцвальді, що входять у вариську гірську систему, а також в районі г. Фрайберґ. Гол. родов. за походженням колчеданні і гідротермальні. Нерідко в рудах крім свинцю і цинку присутні також мідь, золото, срібло, цезій, рубідій, індій та ін. елементи.
Нікель і олово. Силікатні род. нікелевих руд зустрічаються по півд.-зах. краю Ґранулітових гір Саксонії, руд олова пов'язані з гранітами молодого інтрузивного комплексу антикліналі Фіхтельґебірґе - Рудні гори. Вони представлені слюдяно-кварцево-топазовими ґрейзенами і кварцово-каситеритовими (вольфрамітовими) жилами.
Калійні солі. За запасами калійних солей ФРН займає 3-є місце серед країн світу (після Канади та Росії) і 1-е в Європі (2006). Поклади калійних солей розвідані в межах пізньопермських калійних басейнів. Найбільші поклади калійних солей (до 500 м) встановлені в Ганноверському бас., що складає єдине ціле зі Штрасфуртським басейном. Залягання пластів пологохвилясте, потужність калійних пластів 2-14 м, іноді до 50 м.
Барит і флюорит. ФРН має суттєві запаси бариту. Родов. бариту за походженням стратиформні (Вестфалія, Гарц, Гессен, Баден) і жильні (півд.-зах. Гарц). Вміст бариту в комплексних рудах стратиформних поліметалічних родов. 20%, в жильних до 97%.
Нерудні гірничохімічні та будівельні корисні копалини. У ФРН є великі родов. глин, г.ч. в Півн.-Сх. Баварії в області Верхнього Пфальца (Понгольц), у палеогенових відкладах Мекленбурґу (Фрідланд, Малліс).
Клімат помірний, морський і перехідний від морського до континентального. Пануюче західне перенесення повітряних мас з циклональною циркуляцією приносить тепло і вологу з Атлантичного океану. У гірських районах характерні висотна кліматична поясність і експозиційні розходження.
На Північно-Німецькій низовині переважають ґрунти підзолистого типу, що чергуються з торф'яно-болотними; уздовж узбережжя Північного моря - ґрунти маршів. У поясі прибалтійських озер і на Баварському плато - бурі лісові ґрунти. В області Середньонімецьких гір ґрунтовий покрив мозаїчний. У деяких межигірських і передгірних районах, особливо на південному сході, поширені чорноземні ґрунти. До виходів карбонатних порід належать перегнійно-карбонатні ґрунти (рендзини). На схилах гір і в межигірських улоговинах нерідко розвинуті бурі лісові ґрунти, що вище змінюються підзолистими і гірсько-луговими, з окремими ділянками торф'яно-болотних ґрунтів. Подібна висотна поясність властива також Альпам. На значній території ґрунти піддавалися тривалому й інтенсивному сільськогосподарському обробленню.
1.2.2 Кількість та рівень кваліфікації трудових ресурсів
Населення Німеччини - станом на 2008р. становить більш ніж 82 мільйони мешканців(82 369,548чол.), з них 75 мільйонів з німецьким, а 7 мільйонів з іноземним громадянством. З точки зору етнографії у ФРН живуть 70 мільйонів німців та 13 мільйонів іноземців (16%). Найбільші групи - турки та курди (3,5 мільйони), поляки (3,0 мільйони), росіяни (4,0 мільйони), італійці, греки та громадяни колишньої Югославії. Середня густота населення становить 230 чоловік на 1кв.км. Міських жителів понад 85%. У країні налічується 15 великих міст з населенням понад 500 тисяч чоловік.
Демографічний розподіл по найбільшим містам Німеччини:
Берлін - 3,5 млн. мешканців
Гамбурґ - 1,6 млн. мешканців
Мюнхен - 1,2 млн. мешканців
Кельн - 1020 тис. мешканців
Ессен - 623 тис. мешканців
Франкфурт на Майні - 675 тис. мешканців
Дортмунд - 584 тис. мешканців
Дюссельдорф - 563 тис. мешканців
Штутґарт - 552 тис. мешканців
Трудовими ресурсами є усе працездатне населення віком від 16 до 67 років (Німецький бундестаг 9 березня 2007 року, ухвалив рішення про підвищення пенсійного віку в Німеччині із 65-ти до 67-ми років). Зайнятість населення по галузям : промисловість - 33,4%, сільське господарство - 2,8%, сфера послуг - 63,8%. Така структура відповідає структурі зайнятості трудових ресурсів найрозвинутіших країн світу завдяки впровадженню високотехнологічного обладнання, автоматизації і роботизації. Рівень безробіття у країні становить 9,9%.
Частка зайнятих у промисловості і будівництві (45 % економічно активного населення) значно вища порівняно з іншими західноєвропейськими країнами. Крім того, багато людей працює у науково-дослідній сфері, на транспорті, в сфері послуг.
1.2.3 Рівень розвитку виробничої інфраструктури (транспорт, зв'язок та інше)
Транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць.
У Німеччині розвинуті всі види сучасного транспорту. Існує добре розгалужена мережа залізниць (38 тис. км), автошляхів (231500 км), трубопровідного транспорту (нафтопроводи - 2400 км, газопроводи - 44000 км).
Головні морські порти - Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен, Бремергафен, Любек, Росток, Варнемюнде, Вісмар, Штральзунд. Найбільший у Німеччині та один з найбільших річкових портів у світі - м. Дуйзбург.
Головний західнонімецький та найбільший у континентальній Європі аеропорт, розташований у Франкфурті-на-Майні. Всі міста і міські агломерації з населенням понад 1 млн. чол. мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Провідна авіаційна компанія Німеччини - «Люфтганза».
Але провідна роль у перевезенні пасажирів та вантажів належить автомобільному й залізничному транспорту. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзити, оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні Європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць. Вантажо- і пасажироперевезення здійснюються залізницями, автошляхами і водними шляхом. На водний транспорт припадає 1/5 вантажоперевезень, що виділяє країну за цим показником в Європі. Найважливішу роль відіграє річкова система Рейну. Канал Рейн - Ведер дав вихід Руру до Північного моря а межах державної території. середньо німецький канал, перетинаючи територію з заходу на схід, сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Збудовані у 90-х роках канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи транс-європейську водну магістраль. З північного порту Кіль починається глибоководний Кільський канал, що за значенням поступається тільки Суецькому і Панамському. Паромні переправи сполучають Німеччину з Данією, Швецією, Фінляндією, Литвою. До другої світової війни найважливішим транспортним вузлом був Берлін, але за роки існування двох Німеччин він втратив свою роль. Основний транспортний коридор проходить по осі Рейну. Є локальні транспортні вузли. В країні зареєстровано майже 42 млн. легкових і 2,6 млн. вантажних автомобілів. Країна вкрита густою мережею швидкісних автомагістралей високого класу. ФРН має потужний морський флот, який обслуговує частину зовнішньої торгівлі.
Найбільший аеропорт Німеччини - це Міжнародний Рейн-Майнський аеропорт Франкфурта-на-Майні, або: Рейн-Майнский Аеропорт, (нім.Rhein-Main-Flughafen). Аеропорт Франкфурта-на-Майні був одним з перших аеропортів, де почали застосовувати автоматичну систему сортування багажу. Аеропорт має 3 злітно-посадочні смуги, кожна довжиною 4 000 метрів. В однієї (07L / 25R) покриття асфальтове, в інших -- бетонне. Аеропорт має два великих термінали і один маленький для VIP персон. Всього п'ять залів.
По кількості пасажирів (в 2006 році 52 810 683 людей) він посідає третє місце в Європі, після лондонського Хітроу (Heathrow Airport/London Heathrow Airport) (67 530 197 пасажирів в 2006 році)) і паризького Шарль-Де-Голь (Aйroport Roissy-Charles-de-Gaulle) (56 849 567 пасажирів в 2006 році)). По вантажоперевезеннях займає друге місце в Європі, уступаючи тільки паризькому Шарль-Де-Голь.
Система комунікацій країни основується на цифрових технологіях. Глобальні виклики третього тисячоліття спричиняють нові тенденції та перерозподіл міжнародних інформаційних потоків. Унаслідок сучасних геополітичних змін, інтеграційних процесів, соціально-політичних трансформацій суспільств, розширення певних політичних систем виникає потреба в налагодженні нових комунікативних каналів обміну інформацією та систем поширення повідомлень. Інтенсивність накопичення останніх поступово призводить до організації міжнародних інформаційних потоків за допомогою засобів масової комунікації. Активізація новостворених інформаційних потоків впливає на формування і зміни у зовнішній політиці держав, інформаційних стратегій політичних систем.
