Сучасний інвестиційний ринок

Аналіз контенту новітньої офіційної світової статистики та вивчення узагальненої думки, що наразі склалась у науковій економічній літературі, дозволяє виділити характерні риси й усталені тенденції сучасної міжнародної інвестиційної діяльності, які сформувались під впливом фінансової глобалізації, транснаціонального перерозподілу і консолідації капіталу[5].

За даними конференції ООН у справах торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) [6], у 2007 р. світові притоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зросли на 29,9 % проти 2006 р., становлячи 1833 млрд. дол. США, що перевищує попередній рекорд, досягнутий у 2000 р. (1391,0 млрд. дол.), і продовжує безперервне чотирирічне зростання, яке спостерігалось після стрімкого (більше ніж двократного) падіння світових притоків ПІІ у 2001-2003 рр.

Фінансова криза, що розпочалась у розвинених країнах у другій половині 2007 р. і наразі охопила весь світ, швидко розповсюдившись до країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, не спричинила істотного впливу на обсяг притоків ПІІ у 2007 р., проте 2008 р. її наслідки у сфері прямого інвестування стали сповна відчутними і, за попередніми оцінками [7], призвели до скорочення річних притоків ПІІ на 21 % до 1449,1 млрд. дол., що відповідає обсягу 2006 р. (рис.3.1). При цьому, у контексті такої рецесії найбільш враженими виявились розвинені країни, де скорочення притоків ПІІ становило 32,7 %, тоді як притоки ПІІ у країни, що розвиваються, і транзитивні країни у 2008 р. продовжували зростати, хоча значно повільнішими темпами ніж роком раніше (103,6 % і 106,2 % проти 121,0 % і 150,3 % відповідно).

Рис. 3.1. Динаміка річних притоків ПІІ в світову

економіку і в групи країн [7]

Разом з тим, скорочення можливості щодо інвестування внаслідок обмеження доступу до фінансових ресурсів як усередині країн через зменшення отримуваних корпоративних прибутків, так і поза їх межами через зменшення наявності коштів і зростання їх вартості, посилюване негативним впливом на схильність до інвестування економічних прогнозів, особливо щодо ситуації у розвинених країнах, вражених сильною рецесією, і супроводжуване скороченням виробництва, різкими коливанням валютних курсів, посиленням інфляційного тиску, зростанням цін на сировину і загальною нерівновагою у глобальному масштабі, імовірно, призводитимуть до подальшого скорочення світового обсягу ПІІ у наступні кілька років. Такі висновки підтверджуються і прогнозами експертів [7], за оптимістичним сценарієм яких припускається підйом і швидке зростання ПІІ, починаючи вже з кінця 2009 р., за найбільш імовірним стверджується, що ПІІ почнуть підійматись після падіння лише у 2011 р., тоді як за песимістичним - не раніше 2012 р.

Загальносвітовою тенденцією міжнародного інвестування у цілому є суттєве збільшення валових потоків капіталу і випереджаюче зростання прямих іноземних інвестицій у порівнянні із зростанням світового виробництва і міжнародної торгівлі. Так, за винятком 2005 р. відтоки ПІІ зростали швидше за притоки, тоді як обидва потоки випереджали зростання світового валового внутрішнього продукту (ВВП), валового нагромадження основного капіталу й експорту товарів і нефакторних послуг - усереднені за період 2004-2007 рр. річні темпи зростання цих показників становили відповідно 134,4 %, 137,2 %, 110,2 % і 116,1 %. Якщо розглянути більш довгострокову ретроспективу, можна констатувати у цілому справедливість зробленого висновку, втім залежно від досліджуваного періоду він не завжди залишається показовим. Наприклад, за період 1998-2007 рр. усереднений річний темп зростання світового обсягу притоків ПІІ становив 111,9 %, ненабагато перевищуючи зростання світового ВВП (105,9 %) і світової торгівлі (109,2 %), а за період між двома піковими щодо обсягу притоків ПІІ роками (2000-2007 рр.) взагалі був менший (106,7 % проти 107,2 % і 111,5 % відповідно). З одного боку це може пояснюватись циклічністю економічних процесів і світогосподарської динаміки у цілому, а з іншого - інвестиційними лагами у міжнародній економіці.

Дослідження тенденцій динаміки структури світових потоків ПІІ традиційно проводять за такими основними напрямками як перерозподіл капіталів між країнами і перерозподіл між секторами економіки і видами економічної діяльності, що зумовлює зосередження наукового інтересу на цих аспектах.

У 2007 р. зростання притоків ПІІ спостерігалось в усіх трьох основних групах реципієнтів, які традиційно виділяє економічна статистика: у розвинених країнах - на 32,6 %, у країнах, що розвиваються, - на 21,0 %, у країнах з перехідною економікою - на 50,3 %, хоча було не таким стрімким порівняно із 2006 р., в якому темпи приросту відповідно становили 53,9 %, 30,5 % і 84,6 %.

Аналіз розподілу світового обсягу притоків ПІІ за цими групами країн виявляє певні структурні коливання, проте щороку найбільша частка ПІІ (від 56,4 % до 82,8 %) спрямовується у розвинені країни. 2007 рік також не є виключенням: у розвинені країни спрямовано 1247,6 млрд. дол. (68,1 %), у країни, що розвиваються, - 499,7 млрд. дол. (27,3 %), у країни з перехідною економікою - 85,9 (4,7 %) [5]. Разом з тим, починаючи з 2000 р., частка ПІІ у розвинені країни поступово скорочується.

За підсумками 2007 р. Сполучені Штати Америки зберегли свої позиції як найбільшої країни-реципієнта (232839 млн. дол., або 12,7 % світового обсягу), за якою йдуть Сполучене Королівство (223966 млн. дол., або 12,2 %), Франція (157970 млн. дол., або 8,6 %), Канада (108655 млн. дол., або 5,9 %) і Нідерланди (99438 млн. дол., або 5,4 %). Європейський Союз був найбільшим приймаючим регіоном, залучивши майже дві третини загального обсягу ПІІ у розвинені країни (804290 млн. дол.). Серед країн, що розвиваються, і країн з транзитивною економікою трьома найбільшими реципієнтами були Китай (83521 млн. дол., або 4,6 %), Гонконг (59899 млн. дол., або 3,3 %) і Російська Федерація (52475 млн. дол., або 2,9 %). В усіх названих країнах обсяг притоку іноземного капіталу перевищив аналогічний показник попереднього року.

Відтоки ПІІ у 2007 р. становили 1996,5 млрд. дол., причому порівняно з обсягом притоків їх зростання відбувалося швидшими темпами як у світі в цілому - 150,9 %, так і за групами країн: з розвинених країн - 155,6 %, з країн, що розвиваються, - 119,2 %, з країн з перехідною економікою - 216,0 % проти обсягу у 2006 р.

Основним джерелом ПІІ у 2007 р., як і в усі попередні роки, залишались розвинені країни, на частку яких припадало 84,8 % (1692,1 млрд. дол.) світового вивозу ПІІ, хоча остання дещо скоротилась проти 91,4 % у 2000 р. При цьому більше половини світових потоків ПІІ (57,2 %, або 1142,2 млрд. дол.) було вивезено з Європейського Союзу, у т.ч. 13,3 % - із Сполученого Королівства, 11,3 % - із Франції. ТНК з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою продовжували розширювати свої міжнародні інвестиційні операції, причому у першій групі країн домінуюче становище за обсягом вивезених ПІІ займав Гонконг (53,2 млрд. дол., або 2,7 %), а у другій - Російська Федерація (45,7 млрд. дол., або 2,3 %). Загальні обсяги ПІІ, вивезених з цих груп країн, становили відповідно 253,1 млрд. дол. (12,7 %%) і 51,2 млрд. дол. (2,6 %) [6, 7].

Отже, географічна структура сучасних міжнародних інвестиційних процесів є досить складною і віддзеркалює не тільки власне світову інвестиційну кон'юнктуру, але й тенденції та особливості економічного розвитку окремих країн і регіонів. Тут важливими тенденціями останнього часу з одного боку є переважна концентрація міжнародних інвестицій у розвинених країнах, які наразі залишаються також й основними експортерами ПІІ (з оглядку на зосередження в них світового виробництва і доходів), а з іншого - поява крупних нових країн базування ПІІ і приймаючих країн із відповідним підвищенням ролі інвестицій нових індустріальних держав в економіці розвинених країн, переорієнтацією і прискоренням перетоку коштів з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються, та зростанням відтоків ПІІ з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Останнє багато в чому зумовлене ринковою уніфікацією світового економічного розвитку, трансформаційними змінами й активною політикою щодо залучення ПІІ цими країнами, а також відносною інвестиційною ненасиченістю їх економік через кризу внутрішнього інвестування у початковий період ринкової трансформації за очевидної інвестиційної привабливості багатьох видів економічної діяльності. У цілому, за період 2002-2008 рр. середній щорічний темп зростання світового обсягу притоків ПІІ становив 103,3 %, тоді як прямі інвестиції у країни, що розвиваються, у середньому зростали швидше (111,9 %), а у розвинені країни і у країни з перехідною економікою - повільніше (94,8 % і 95,5 % відповідно). Крім цього, з посиленням глобалізації світової економіки, лібералізацією інвестиційної, фінансової і податкової політики, формуванням вільних економічних зон у розвинених країнах і в країнах з перехідною економікою зростає кількість офшорних територій, а відтак - і їх роль як учасників прямого іноземного інвестування.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5