Быстрый поиск

Формування дитячих неврозів

p align="left"> Інші патогенні фактори виховання можуть бути згруповані так [4]:

1)афективність і нерівність у відносинах з дітьми; 2)тривожність; 3)феномен "прив'язування" - створення емоційної залежності дітей від батьків; 4)феномен "заміни" індивідуальності дитини характерологічно і невротично зміненим образом "я" батьків; 5)реактивно-захисний, невротично мотивований характер взаємодії з дітьми; 6)зайва принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав'язування думок і приниження почуття власної гідності; 7)індукуючий вплив на дітей патології батьків за допомогою механізмів навіювання, "зараження", ідентифікації і прихильності.

За даними Гарбузова [2], аномалії сімейного виховання, які спричиняють неврози, можна звести до чотирьох форм - неприйняття, тривожно-помисливого, гіперсоціального та егоцентричного виховання. При вихованні у формі неприйняття у дитини розвивається інтропунітивний тип реагування на невдачі (готовність взяти вину на себе, будучи невинуватим), при тривожно-помисливому вихованні - занижена самооцінка та імпунітивний тип реагування (в усьому винуватити обставини), при егоцентричному - завищена самооцінка та екстрапунітивність (в усьому винуватити інших).

II.3.4. Поняття "життєвої ситуації" як комплексу факторів, що можуть спричинити формування неврозу

Під ним мається на увазі негативна дія середовищних факторів на формування характеру й особистості дітей - відхилення у вихованні і конфлікти, життєві труднощі, складність адаптації. Мова йде про несприятливий збіг життєвих обставин, який нерідко грає роль ключового психотравмуючого фактора. В перші роки життя несприятливий вплив створюють такі психотравмуючі події, як поміщення в лікарню без матері, відвідування ясел і дитячого садку, народження брата або сестри з переключенням уваги матері на них. Усе це може відбуватися на тлі конфліктів у родині і розлучення,переляків і шокових переживань, включаючи нещасні випадки і операції. Тут і такі травмуючі обставини як боротьба батьків з упертістю дітей і їхнім небажанням їсти, насильне укладення спати вдень, непослідовне і контрастно-протилежне відношення в родині, часті захворювання й ізоляція від спілкування з однолітками, емоційне виділення одного з дітей у родині, неучасть батька у вихованні або його відсутність, дефіцит любові з боку матері при її роздратуванні і занепокоєнні, завищені вимоги великої дорослих, надмірна опіка і т.д.

У результаті несприятливого збігу життєвих обставин і великої кількості афективно заряджених переживань відбувається реактивне загострення емоційної чутливості у вигляді сензитивності, яка розглядається як сполучення емоційної нестійкості, занепокоєння й уразливості.

II.4 Загальна етіопатогенетична картина неврозів

В тій чи іншій мірі в усіх дослідженнях автори виходять з уявлення про поліфакторну етіологію та патогенез неврозів, з визнання того, що у винекненні та розвитку неврозів взаємодіють біологічні, психологічні та соціальні механізми.

При аналізі сучасних вітчизняних поглядів на формування дитячих неврозів доцільно буде розглянути підходи А.С. Співаковської та О.І. Захарова.

Співаковська вважає, що у виникненні і формуванні неврозів провідна роль належить психологічним факторам. Вона вважає причинами формування неврозів у дітей групу факторів: психічну травму, преневротичні патохарактерологічні радикали (напр.-тривожність), дисгармонію сімейних стосунків та дисгармонію сімейного виховання [16].

Захаров [4,5] розглядає формування дитячих неврозів у динамічному аспекті, наголошуючи при цьому, що провідний психогенний фактор невротизації пов'язаний з порушеними сімейними стосунками і несприятливим впливом з боку батьків, тобто - з соціально-психологічними факторами. Обмеження життєво важливих для дітей потреб розвитку, у тому числі потреби бути самим собою, потреби самовираження, а також потреб підтримки, любові і визнання призводить до виникнення внутрішнього конфлікту як головного джерела хронічної емоційної напруги. Психічна травматизація в родині доповнюється гострими психічними травмами, викликаними переляком, конфліктними ексцесами, образами, незаслуженими покараннями, хворобою, розлученням батьків і т.д. Тоді загострюється і без того підвищена емоційна чутливість, підсилюється внутрішнє занепокоєння, ще більше знижується психічна реактивність. Даною несприятливою динамікою, а саме психічною сенсибілізацією стосовно будь-якої зовнішньої погрози пояснюється неспроможність переносити зовнішні негативні впливи.

Характерологічно, невротично і конфліктно обумовлене нерозуміння батьками переживань дітей, особливостей формування їхньої особистості, неприйняття їхньої індивідуальності приводить до відсутності довірчих відносин між ними, зосередження дітей на своїх проблемах, почуття відособленості. Психогенно обумовлене загострення уваги до себе в цій ситуації є психологічним механізмом захисту "я", проявляючись егоцентризмом і впертістю. Знаходячись у суперечливій ситуації внутрішнього конфлікту, викликаного неузгодженістю між вимогами батьків і власним досвідом, діти не можуть в силу вікової незрілості психіки знайти "раціональний" вихід з конфлікту, як не можуть піти від батьків або відмовитися від них.

Змушуючи себе бути іншими, не такими, які вони є, і виконуючи функції, що перевищують їх адаптаційні можливості, вони знаходяться в стані постійного внутрішнього конфліктного перенапруження, що підриває їх і без того ослаблену психічну реактивність і дезорганізує нервову діяльність.

Таким чином, невротичний конфлікт як особистісна проблема "бути собою серед інших" переломлюється в динаміці проблемою "бути" (базальним рівнем занепокоєння при неврозі страху), проблемою "бути собою" (при неврозі нав'язливих станів), проблемою "бути собою серед інших" з акцентом на "бути собою" (при істеричному неврозі) або "бути серед інших" (при неврастенії).

Проблема "бути" як проблема існування і як проблема "бути людиною" має своєю протилежністю проблему "не бути" як проблему єдності "я", що проявляється страхом "не бути взагалі" - "бути нічим" (при неврозі страху), "не бути собою" - у виді страху зміни "я" (при неврозі нав'язливих станів), страхом "бути ніким" (при істеричному неврозі) і бути "не тим" (при неврастенії). Подальший розвиток внутрішнього конфлікту виявляється проблемою узгодження двох цілісних аспектів існування - "бути собою" і "бути серед інших". Проблема узгодження одночасно загострюється протилежно спрямованим страхом "бути тільки собою" і "бути тільки іншим", що виражає особистісний дисонанс, відсутність внутрішньої єдності, стан внутрішньої нестійкості і занепокоєння. Неможливість задоволення значимих потреб, як і сприйняття себе неприйнятим, несхвалюваним і нецінимим, тобто не відповідним уявленням оточення, нездатним виправдати їх вимоги і надії, призводить до появи у дітей тривоги з приводу самого факту їхнього існування, відчуття своєї нікчемності і непотрібності, тобто до рудиментарних ідей самознищення. Травмуюче усвідомлення своєї відмінності від однолітків і афективно переживаєма хибність уявлень про себе ведуть до посилення тривожної переробки досвіду і невпевненості в собі у вигляді частих сумнівів і побоювань, тривожного передчуття невдачі, зайвій обережності і нерішучості в спілкуванні. Так у дитини з'являється почуття самітності, що породжує, у свою чергу, індивідуалізм, як реакцію на нерозуміння з боку оточуючих.

Загальну схему формування неврозів за Захаровим можна представити так [4]:

Схильність (конституціональний фактор)

Преморбідні відмінності особистості

гостра Психічна хронічна

травматизація

Несприятливі життєві обставини

Критичне наростання психічного напруження

Місце найменшого опору організму

Клініка неврозів

При аналізі сучасних зарубіжних поглядів на формування та розвиток дитячих неврозів, насамперед слід звернути увагу на те, що більшість західних авторів замінює поняття “невроз” терміном “тривожний розлад”(Перре, Бауманн [9]). На їхню думку, у дітей зі вродженою схильністю до тривожності чи страхів відчуття небезпеки навколишнього світу може створити психологічну уразливість перед тривогою. Щойно виникнувши, тривога підживлює сама себе. Тривога і уникнення не зникають навіть після того, як стресори, що їх викликали, припиняють свою дію. Формувння тривожних розладів за Мешем, Вольфом можна представити у вигляді схеми [11]:

Висновки

В першій частині даної роботи було розкрите поняття неврозу, проаналізовані різноманітні класифікації невротичних явищ та показано деякі фрагменти клінічної картини дитячого неврозу. В основній частині

розглядалися історичні підходи до етіопатогенезу неврозів, а також основні фізіологічні механізми їх формування, були проаналізовані основні фактори формування дитячих неврозів, згруповані за біологічними, психологічними та соціальними ознаками. На заключному етапі роботи були проаналізовані сучасні вітчизняні та зарубіжні погляди на динаміку формування неврозів у дітей.

У підсумку загальну картину формування неврозів можна представити таким чином:

1) зниження біотонусу і зміна реактивності в результаті дії анте-, пери- і постнатальных факторів, що послаблюють, захисні сили організму;

2) своєрідність преморбідного розвитку головним чином у вигляді сензитивності та латентності, що подовжують процес соціалізації і підсилюють вразливість до дії стресових факторів. Наявність несумісних сполучень деяких рис темпераменту і характеру, що порушують баланс

взаємодії внутрішніх сил розвитку;

3) загострення конституціонально-генетичних особливостей під впливом стресових факторів;

4) формування невдалого особистісного досвіду, що переломлюється занепокоєнням, напругою й афективно-захисним типом реагування;

5) виникнення внутрішнього конфлікту під впливом невдалого і драматично пережитого досвіду міжособистісних відносин і обумовлена цим дезінтеграція процесу формування особистості;

6) перенапруження психофізіологічних, адаптаційних можливостей організму і критичне наростання емоційної напруженості під впливом стресових умов розвитку, подавленого зовнішнього подразнення і нерозв'язної особистісної і сімейної ситуації;

7) "зрив" вищих нейрорегуляторних функцій з появою розгорнутої клінічної картини неврозу. У якості "пускового" фактора виступає гостра психічна травма. Під впливом дисстрессу, що підриває захисні сили організму, декомпенсуються "місця найменшого опору", у ще більшому ступені знижуються біотонус, життєва активність і віра в себе, припиняється процес творчого саморозвитку.

Список використаної літератури:

1. Буянов М.Ю. Системные психоневрологические расстройства у детей и подростков - М., 1995.

2. Гарбузов В.И. Неврозы детского возраста и их профилактика - Л., 1982.

3. Гиляровский В.А. Психиатрия - М., 1954.

4. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: этиология и патогенез - М., 1988.

5. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков - СПб., 2001.

6. Зотов А.В. Роль раннего онтогенеза в формировании неврозов - В кн. Перинатальная патология и здоровье ребенка.Сборник научных докладов - Пермь, 1986.

7. Каменецкий Д.А. Неврозология и психотерапия - М., 2002.

8. Карвасарский Б.Д. Неврозы - М., 1990.

9. Клиническая психология под ред. Перре М., Бауманна У. - СПб., 2003.

10. Кречмер Э. Медицинская психология - СПб., 1998.

11. Мэш Э., Вольф Д. Детская патопсихология - СПб., 2003.

12. Мясищев В.Н. Личность и неврозы - Л.,1960.

13. Неврозы и их лечение - Л., 1969.

14. Неврозы у детей и подростков. Тезисы докладов - М., 1986.

15. Смулевич А.Б. Пограничные психические нарушения - В кн. Рукововдство по психиатрии под ред. Тиганова А.С. - М., 1999.

16. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов - М.,1997.

17. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства - М., 1987.

18. Франкл В. Теория и терапия неврозов - СПб., 2001.
19. Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы. - СПб., 1997.