Психологічні чинники прояву політичної культури студентської молод
p align="left">З урахуванням зазначених психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді можна їх узагальнити і обєднати в цілісну систему аналізу. Виходячи з концептуальної моделі особистості Л.М.Собчик, до провідних психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді було віднесено особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії, ціннісних орієнтацій. [5;105 - 110].Особливості формування політичної культури мало вивчені, оскіль-ки, власне, й поняття "політична культура" надто складне, неоднознач-не і навіть суперечливе.
Те, що називають нині політичною культурою, свого часу було предметом особливої уваги Платона, Аристотеля, Ш. Монтеск'є, Н. Макіавеллі, К. Маркса, К. Мангейма та багатьох інших учених. Вели-кий інтерес до проблеми політичної культури виявляють і сучасні вчені.
Існує кілька основних загальних підходів до трактування поняття "політична культура" фахівцями.
Перший. Політичною культурою вважають систему цінностей со-ціуму та його громадян, систему політичних інститутів і відповідних способів колективної та індивідуальної політичної діяльності.
Другий. Політична культура -- це певна сукупність переконань, по-глядів, орієнтацій та зразків поведінки.
Третій. Політична культура являє собою процес формування та ре-алізації певних сил таких соціальних суб'єктів, як класи, групи, особис-тості у процесі їх суспільно-політичної діяльності.
Четвертий. Політична культура -- об'єктивне відображення і реалі-зація у процесі протиборства корінних класових інтересів, політичних принципів і гасел, які проголошуються політичними партіями, окреми-ми політиками, державою.
П'ятий. Вважають, що політична культура характеризується як сис-тема переконань, ідей, уявлень, установок, моделей поведінки, що скла-лися історично.
За таких різнобічних трактувань поняття "політична культура" важ-ко простежити наявність єдиних або часто повторюваних елементів, що її утворюють. Найімовірніше, слід вважати, що значною мірою всі ці елементи можна зарахувати до феномена "політична культура". [6; 135-139].
Існує кілька видів типології, а ще більше типів політичної культури, оскільки надто різними видаються підстави для такої типологізації.
Так, американські політологи, зокрема С. Верба, виокремлюють три типи політичної культури: патріархальну, підданську та активістську. Патріархальна характеризується відсутністю інтересу до політично-го життя, розподілу і чіткого визначення політичних ролей у суспільстві. Підданська культура пов'язана з досить сильною орієнтацією на по-літичну систему, її діяльність, функціонування.
Активістська культура характеризується помітним інтересом грома-дян до діяльності держави, різних суб'єктів політичного процесу, їх ви-сокою громадсько-політичною активністю.
Загалом дещо спрощено можна виокремити два основних підходи до визначення змісту поняття "політична культура", які, проте, часто об'єднують в єдине ціле.
Згідно з першим підходом політичну культуру розглядають як су-купність (систему) певних політичних знань, тверджень, духовних цін-ностей, принципів і способів політичної діяльності, політичного досві-ду і традицій, а також відповідних політичних інститутів.
Відповідно до другого підходу у політичній культурі вбачають про-цес, спосіб, конкретні форми реалізації сутнісних сил людини, її знань суспільно-політичних утверджень. [29; 210].
За структурою політична культура є поєднанням політичної свідо-мості та політичних знань, які, у свою чергу, мають власну структу-ру та особливості. З огляду на викладене можна схарактеризувати власне поняття "політична культура".
Оптимальне і найточніше, на наш погляд, таке визначення: політична культура -- це сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учас-ників системи, політичного процесу; суб'єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм відповідного значення.
Політична культура охоплює такі аспекти:
знання політики, фактів, зацікавленість ними;
оцінювання певних політичних явищ, оцінні судження щодо того,
як має здійснюватися влада;
емоційна сторона політичних позицій (наприклад, патріотизм,
любов до батьківщини);
визнання у певному суспільстві зразків політичної поведінки, що
визначають, як можна і як слід діяти. [19; 29 - 31].
У житті суспільства політична культура виконує кілька важливих функцій.
* Пізнавальну. Політична культура озброює людей знаннями, необ-хідними для діяльності у будь-якій, але переважно в політичній сфері. Це дає змогу людині (особистості, громадянинові) самовдосконалюватися, саморозвиватися, формувати активну громадянську позицію. Фактично ця функція є основоположною, значною мірою такою, що зумовлює реалізацію інших.
Ідентифікаційну. Вона полягає у тлумаченні потреб людини з ог-ляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) належність та відпо-відну участь в обстоюванні інтересів цієї спільноти.
Орієнтаційну. Характеризує прагнення людини до змістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод у конкретній соціальній, політичній системі.
Виховну. Сприяючи інтелектуальному розвитку людини, політич-на культура формує стійкий інтерес і зацікавленість у суспільно ко-рисній, суспільно-політичній роботі. Такий інтерес є найактивнішим з будником підвищення політичної активності людини.
Регулюючу. Вона проявляється у прямому чи опосередкованому впливі на поведінку людини, організації, оцінюванні існуючих суб'єктів політики, політичного процесу і прийнятті певних рішень.
Комунікативну. Завдяки політичній культурі напрацьовані у суспільстві досвід, традиції передаються від покоління до покоління.
Інтегруючу. Політична культура за будь-яких обставин і умов є базисною основою суспільства, його політичної системи, сприяє консолідації громадян, політичних сил, створюючи у такий спосіб засади для підтримки існуючого політичного режиму, системи влади.
Соціалізації. Політична культура сприяє відповідному засвоєнню норм -- регуляторів суспільно-політичного життя. Йдеться про правові, соціальні та психічні норми політичної поведінки, системи цінностей політичної культури, властиві конкретному суспільству.
Складний і неоднозначний взаємозв'язок політики і культури. Політика може деформувати культуру, негативно впливати на її розви-ток, як це було, зокрема, у колишніх країнах соціалістичного табору. Тоді диктат політики над культурою мав надто велике значення. [22; 165].
Історично раніше виникає культура взагалі, а потім, при поділі сус-пільства на класи, формується його політична організація, виникає по-літика, формується політична культура. Оскільки політика і культура рівноправні, то між ними існують тісні взаємодія, взаємовплив, взаємо-залежність.
Принципового значення набула проблема особливостей формуван-ня політичної культури громадян з урахуванням специфіки їх менталь-ності. Слід враховувати, що ментальність українців має кілька системотворчих ознак:
українцям властива інтровертність у сприйнятті всього, що їх оточує, тобто відповідна зосередженість на фактах і проблемах вну-трішнього, особистісно-індивідуального світу;
для українців характерна кордоцентричність, яка проявляється в сентименталізмі, емпатії, яскраво вираженій любові до природи, культуро- творчості і естетизмі життя;
поряд із переліченими особливостями українцям притаманні анар-хічний індивідуалізм, перевага чуттєвого над волею та інтелектом.
Дбаючи про формування національної самосвідомості громадян, не варто спрощено вважати, що для цього досить лише активніше вирішу-вати питання мови, традицій, культури, звичаїв, притаманних українцям як нації, народові. Самосвідомість ґрунтується на певному ціннісному просторі, що складається з таких фундаментальних для кожної людини цінностей, як здоров'я, сім'я, особиста безпека, стосунки з оточенням, матеріальне становище, цікава робота, справедлива оплата праці, силь-на влада (законність і порядок). [28; 190].
Характерною особливістю сучасної політичної свідомості громадян України, особливо молодих, є поліцентризм їх політичних орієнтацій. Науковці виокремлюють чотири основних типи політичної свідомості: традиціоналістичну, соціал-демократичну, національно-демократичну і національно-радикальну. Заданими соціологічних опитувань, найпоши-ренішим серед дорослих громадян, молоді є націонал-демократичний тип політичної свідомості. При цьому слід зазначити, що новизна, су-перечливий характер розвитку процесів, які відбуваються зараз в Ук-раїні, непослідовність і нерішучість у реформуванні суспільства тих, хто стоїть при владі, зумовили появу не тільки позитивних явищ -- розкрі-пачення масової свідомості, розхитування традиційних тоталітарних структур, політичних установ, а й негативних.
Тому сьогодні політична свідомість громадян України має характер розколеної. На її рівні та особливостях не можуть не позначитися кри-зові явища, що існують в економіці, соціальному житті. Саме під їх впли-вом молоде покоління значною мірою виховується в атмосфері духов-ного зубожіння, спустошення, бездушності, аморальності, зневаги до своїх батьків, зневіри у майбутнє. Некритичне перенесення на наш на-ціональний грунт сумнівних цінностей та моральних норм сучасної масової культури західного світу значною мірою деформувало сві-домість, психологію населення загалом, а молоді -- особливо. Не до-помагають і спроби реанімації релігійної свідомості -- у середовищі, де панує зло, насильство, аморальність, вони виглядають не досить щи-рими. Все це не могло не призвести до того, що рівень політичної свідо-мості громадян в Україні останнім часом дещо понизився. [23; 125].
