Україна у часи свiтової кризи та шляхи її подолання
p align="left">Але в даний час для України заходи щодо зменшення ставок основних податків та істотного збільшення бюджетних видатків є неприйнятними з таких міркувань:навіть за стабільних економічних умов у нашій державі її соціальні зобов'язання істотно перевищують фінансові можливості;
зниження податкових ставок як інструмент стимулювання інвестицій в умовах політичної нестабільності України не забезпечить бажаних результатів, а лише призведе до зменшення й без того обмежених фінансових можливостей бюджетів України;
відсутність джерел фінансування бюджетного дефіциту (зокрема реальних можливостей здійснення запозичень та приватизації державного майна на вигідних умовах) навряд чи дасть змогу збільшувати видатки держбюджету понад отримані ним доходи.
По-друге, треба підвищити рівень капіталізації фінансового ринку, розширити сфери капіталізації, забезпечити "відкритість" ринку землі. За такого вузького ринку в капіталу немає можливості переливатися з одних секторів економіки в інші, привабливіші. Підвищення капіталізації суб'єктів господарювання відноситься до важливих управлінських завдань менеджерів і зв'язується з досягненнями таких показників, як високий рівень інвестиційної привабливості, фінансової стійкості, перспективності функціонування і позиціонування на фондових ринках.
По-третє, варто встановити плаваючий, ринковий курс гривні. У період, коли капітал вивозиться із країни (за деякими даними, станом на лютий 2009 року було остаточно або майже вивезено близько 30 млрд. дол. США із 44 млрд., вкладених у банківський сектор України), низький курс долара вигідний інвесторам. Не правомірно, щоб на це шляхом інтервенцій були витрачені міжнародні резерви НБУ. І хоча є аргументи й за такі інтервенції (зокрема виплати "Нафтогазу" за імпорт блакитного палива з Росії та галопуюча інфляція, що триває), практика показує, що іноземці виграють від такої політики набагато більше, ніж українські резиденті.
Разом із тим, далеко не очевидним є зв'язок між курсом гривні та інфляцією (НБУ може допустити певне знецінення гривні при одночасному посиленні контролю грошової маси). Таким чином, практика засвідчила, що резерви НБУ потрібно насамперед витрачати на кредитування економіки, а не на підтримку курсу гривні. При цьому на даному етапі кризи НБУ повинен сам кредитувати бізнес (зрозуміло, ця функція має бути передбачена Верховною Радою в компетенціях Банку). Вважаємо, що така грошово-кредитна політика сприятиме збільшенню експорту та припливу валюти у країну
По-четверте, слід посилити заставне право, запровадити повну монетизацію соціальної допомоги, скасувати перехресні субсидії.
І по-п'яте, потрібно інтенсифікувати політику роздержавлення виробництва, посилити роль держави в управлінні фінансовим сектором. Наприклад, щодо діяльності інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних установ має бути застосована система гнучких економічних нормативів регулювання. До речі, через відсутність останнього стало можливим створення у країні фінансових пірамід. Так, обсяг іпотечного кредитування в Україні зріс з 1,5 млрд. грн. у 2004 році до 30,2 млрд. грн. у 2007-му, тобто в 20 разів. За цей самий час приріст будівництва сягнув 59 % (у 1,59 раза), введення житла - в 1,39 раза. Таке могло статися лише внаслідок перекредитації.
Нині для зменшення гостроти фінансової кризи та нівелювання її руйнівного впливу на економіку України першочергового значення набуває започаткування дієвих структурних реформ у банківському секторі та проведення зваженої макроекономічної політики, вагомою складовою якої є боргова політика держави. Основну роль у поліпшенні управління державним боргом України має відігравати ефективна політика державних запозичень, яка повинна забезпечити утримання розміру державного боргу України в економічно безпечних межах, а також оптимізацію структури боргу за видами джерел і відсоткових ставок. Для досягнення названих цілей слід ужити певних заходів.
По-перше, встановити граничний розмір дефіциту державного бюджету на рівні, що не перевищує 2% ВВП, та скасувати положення ст. 85, 80 і 79 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", за якими уряду надається можливість перевищувати планові показники залучення державних позик і безконтрольно нарощувати розмір державного боргу України. З огляду на закономірності розвитку внутрішнього та міжнародного ринків капіталів, Уряд України об'єктивно в умовах кризи не має можливостей для проведення експансійної бюджетної політики і включення потужних фіскальних стимулів для підтримки рівня економічної активності. Допускаючи значний дефіцит бюджету, уряд змушений буде залучати політично обумовлені позики офіційних кредиторів або вдаватися до емісійного фінансування дефіциту, що може зруйнувати останні опори фінансової стабільності.
Цільова спрямованість бюджетної політики в кризових умовах має полягати в забезпеченні фінансування державою крупних проектів у галузях інфраструктури, розвитку інновацій та енергозберігаючих технологій під час досягнення помірного дефіциту державного бюджету (на рівні 2% ВВП). Державні інвестиції мають безумовне значення для створення наукомістких галузей економіки: ризик, обумовлений невизначеністю нововведень і нових технологій, об'єктивно знижує інтерес приватного підприємця до фінансування наукових досліджень.
Іншим важливим напрямом вміщування державних капіталовкладень є формування розгалуженої і високоякісної фізичної інфраструктури, яка створює належні умови для роботи бізнесу і забезпечення життєдіяльності населення. Інвестиції в інфраструктуру зменшують витрати на ведення підприємницької діяльності і стають рушійною силою активізації економічної діяльності в країні. Щодо альтернативного спрямування державних капітальних вкладень (зокрема в традиційні галузі промисловості і сільського господарства), то теоретично і практично доведено: спрямовувати обмежені державні ресурси в комерційну діяльність доцільно було на початковому етапі переходу до ринку для проведення суспільної реструктуризації на приватних ринках і залучення на них достатнього обсягу приватних інвестицій. Загалом же держава не повинна заміщувати приватні інвестиції в комерційній діяльності, які мають вищий ступінь ефективності. У розвинутих країнах світу уряди все більше звужують рамки своєї діяльності в конкурентному секторі економіки і все більше концентрують власні ресурси на підтримці підприємств інфраструктури.
По-друге, слід посилити роль внутрішніх ринкових позик під час фінансування дефіциту бюджету, запровадити облігації державної позики з нефіксованою відсотковою ставкою, перейти до випуску ощадних облігацій, які розповсюджуватимуться серед фізичних осіб. В Україні залучення до бюджету позичкових коштів з акцентом на внутрішні державні позики передбачає вирішення завдань підвищення інвестиційної привабливості боргових зобов'язань уряду та вдосконалення організаційно-фінансової бази функціонування ринку державних цінних паперів.
Зростання випусків облігацій, прив'язаних до темпів інфляції, стало помітною тенденцією у сфері формування внутрішнього державного боргу країн з ринками, що формуються. Такі випуски проводилися переважно в країнах, де траплялися гіперінфляції або інфляційна динаміка була нестабільною.
По-третє, слід продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) та проводити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав. Позики МФО не підлягають циклічним коливанням і в кризових умовах для багатьох країн з ринками, що формуються, виявляються єдиним доступним джерелом зовнішнього кредитування. В Україні позики МФО можуть стати вагомим джерелом фінансування дефіциту бюджету, платіжного балансу та сприятимуть пожвавленню інвестиційної діяльності, що стримуватиме також ступінь поширення "ефектів зараження" від кризових економік, підвищуватиме ступінь довіри суб'єктів ринку і зменшуватиме обсяги відпливу капіталу.
Проте, з урахуванням ще не задіяного нині потенціалу внутрішніх заощаджень та з огляду на той факт, що розмір зовнішнього сукупного боргу України вже перевищив усі допустимі межі, обсяг зовнішніх державних позик у поточному році не повинен перевищувати 1,7 млрд. дол. США, При цьому доцільно забезпечити фінансування планового дефіциту бюджету і погашення основної суми внутрішнього боргу за рахунок внутрішніх інвесторів. Зважене управління державним боргом і запобігання масовим дефолтам корпоративних позичальників сприятимуть стабілізації платіжного балансу країни, оздоровленню державних фінансів, відновленню доступу суб'єктів національної економіки до міжнародного ринку капіталів, а також створять передумови для подолання кризових явищ на фінансовому ринку України.
Отже, для зменшення гостроти фінансової кризи необхідно вжити таких заходів:
НБУ повинен застосовувати різноманітні механізми "кредитування надзвичайного стану" і виконувати для банків роль кредитора "останньої інстанції", що компенсуватиме їм відплив внутрішніх депозитів і припинення зовнішнього фінансування;
у рамках системи рефінансування зовнішніх корпоративних позик основним кредитором підприємств і банків України має стати ВАТ "Укрексімбанк", який надаватиме позики за рахунок коштів НБУ обсягом до 10 млрд. дол. США, розміщених на його депозиті; гарантування зовнішньої платоспроможності суб'єктів економіки України перешкоджатиме наростанню системних наслідків фінансової кризи;
у міру поглиблення кризових явищ, коли рефінансування НБУ не матиме стабілізуючого ефекту, а вилучення депозитів із банківської системи триватиме, виникне потреба у наданні урядом спеціальних гарантій кредиторам і вкладникам банків - бланкових гарантій, які матимуть обмежений період дії та поширюватимуться на операції життєздатних банків; зобов'язання уряду щодо гарантування майнових прав вкладників і кредиторів банків повинні бути зафіксовані законодавче, що сприятиме відновленню довіри громадськості до банківської системи і стабілізації фінансування банків у процесі їх реструктуризації;
