Українсько-болгарські відносини на сучасному етап

p align="left">У кожної з причорноморських країн, включаючи Україну і Болгарію, є власні стратегічні інтереси в реалізації великомасштабних трансконтинентальних проектів. Це стосується і маршруту транзиту енергоносіїв. Багато країн зацікавлені, щоб нові нафто - і газопроводи проходили через їхні території, що дозволить отримати серйозні додаткові транзитні платежі.

Особливої напруженості набуває міждержавне суперництво навколо транспортування значної частини так званої „великої каспійської нафти”, яку будуть направляти з Баку через Закавказзя до грузинських нафтових терміналів на Чорному морі. Морським шляхом - в танкерах вона потім буде направлятись до українських, румунських, болгарських портів. Далі, головним чином трубопроводами, нафту будуть поставляти європейським користувачам., передусім на внутрішній ринок ЄС.

Україна реально відкриває можливість транзиту каспійської нафти в Європу, побудувавши нафтопровід Одеса-Броди. За допомогою Польщі цей маршрут буде продовжено до польського нафтопереробного комбінату в Полоцьку або до балтійського порту Гданськ. Після загального українсько-польського представлення в Брюсселі керівні європейські інститути проявляють значний інтерес до транспортування нафти цим маршрутом в інші держави-члени ЄС.

У Болгарії є альтернативні українському нафтопроводу варіанти транзиту каспійської нафти, зокрема, за запланованим за допомогою Росії болгаро-грецьким нафтопроводом Бургас-Александропуліс. За словами В. Литвина, колишнього голови ВР України, ЄС надалі буде нарощувати обсяги використання цих енергоносіїв, тому навряд чи одній з країн вдасться монополізувати шляхи транзиту тої ж каспійської нафти. З часом кожна з причорноморських країн зможе знайти в цьому свої місце. [1.11:2]

В 2003 році між Україною та Болгарією досягнуто домовленостей в питаннях використання ядерної енергії. Зокрема, Державний комітет ядерного врегулювання України та болгарське Агентство ядерного врегулювання підписали угоду про співпрацю в сфері державного врегулювання питань нагляду за безпекою при використанні ядерної енергії.

27 квітня 2006 р. була підписана міжурядова угода про перевезення ядерних матеріалів між Республікою Болгарія та Російською Федерацією через територію України. Українську сторону представляла голова Державного комітету ядерного врегулювання Олена Миколайчук. Угода розрахована на 10 років і передбачає законодавче закріплення маршруту, який сторони використовують з 2001 р. Болгарська сторона оплачує Україні послуги залізниці, порту Ізмаїла, охорони. Щорічно здійснюються один-два рейси і свіжим паливом на болгарську АЕС „Козлодуй” і стільки ж відпрацьованим у зворотному напрямку для йог переробки в РФ. Ще 1997 р. Болгарія, Молдова, Росі і Україна підписали угоду про співпрацю у сфері транспортування ядерних матеріалів на 10 років. У 2001 р. у зв'язку з загостренням ситуації в Придністров'ї прокладено новий маршрут в обхід Молдавії, проте нову угоду не підписали. І в 2005 р. уряд України заявив, що востаннє дозволяє провезення палива без угоди. Коментуючи підписання цієї угоди, О. Миколайчук повідомила також, що українська сторона запросила допомоги у США для підвищення заходів фізичного захисту цього маршруту і знайшла підтримку. [1.27]

Болгарія та Україна співпрацюють в рамках євразійського коридору. 17 листопада 2006 р. виповнилось 28 років з дня відкриття поромної лінії Іллічівськ-Варна. Її історія почалась ще в 1975 р., коли СРСР та Болгарія підписали відповідну угоду. Сама лінія була відкрита в 1978 р. За радянських часів ця переправа відігравала велику роль в економічних зв'язках. Однак на початку 90-их рр., через кризову ситуацію в економіці України, поромна лінія не могла працювати на повну міць, тому і постала проблема її відродження. Перший крок у її вирішенні було зроблено ще в 1993 р., під час відзначення 15-річного ювілею лінії. Тоді ж було наголошено на тому, що поромна лінія займає значне місце в українсько-болгарських економічних відносинах.

Окрім цієї, функціонує ще одна поромна лінія - Ізмаїл-Сілістра. Ця форма економічної співпраці дає свої результати для більш дешевого перевезення товарів, палива, пасажирів обох країн. [1.29]

Окрім Чорного моря ще один географічний об'єкт природно поєднує Україну та Болгарію - ріка Дунай. Він є водною артерією 11 країн, котрих і єднає в єдиний європейський дім. Дунай від Шварцвальда до Чорного моря протікає через Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Хорватію, Сербію, Чорногорію, Румунію, Болгарію, Молдову, Україну. Конфлікт на Балканах внаслідок кривавого розвалу югославської федерації викликав дестабілізацію на південному сході Європи. І Україні, і Болгарії він наніс серйозну економічну шкоду і прямі фінансові збитки. На деякий час була втрачена можливість динамічного розвитку торгівельного співробітництва, завмерло судноплавство на Дунаї, практично припинила свою діяльність Дунайська комісія, створена ще в 1948 р. Та згодом її роботу було поновлено. [1.11:2]

В кінці 90-их рр. ХХ ст. більш розширений варіант субрегіональної інтеграції за участю третьої сторони - Румунії - представлений утворенням дунайської економічної зони. Україна та Болгарія зацікавлені у відновленні дунайського судноплавства. Під синьо-жовтим прапором України Дунаєм ходять кораблі „Україна”, „Молдова”, „Дніпро”, „Волга”, „Дунай”, а під болгарським прапором - „Русе”, „Софія” фірми „Дунайтурс”. [1.5:389-390]

Що стосується промислового співробітництва між Україною та Болгарією, то його стрижнем було і залишається машинобудування, прикладом чого є поступове виконання 20 галузевих програм, що охопили практично всі його галузі - від сучасних систем електроніки, мікропроцесорної техніки до важкого до спорудження великих машин. Найбільш активним українсько-болгарське співробітництво є в галузі електроніки. Наслідком цього став єдиний в Болгарії завод електронної і нестандартної апаратури в м. Добрич. Проект заводу розроблявся спільними зусиллями вчених і спеціалістів науково-дослідних інститутів Харкова, проектно-конструкторських бюро Кіровограда, Тернополя, Херсона, Дніпропетровська, Інституту радіоелектроніки м. Софія. [2.17:103]

Важливим структурним елементом в комплексі економічних відносин і зв'язків між Україною і Болгарією є взаємодія в галузі науки і техніки. Яскравим прикладом плідних науково-технічних зв'язків може бути співробітництво Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АНУ з науковими і науково-дослідними інститутами і організаціями Болгарії. Спільними зусиллями вчених і конструкторів створено і використовуються біля 30 технологій зварювання, наплавки і різання, біля 20 типів зварювальних матеріалів, розроблено до 30 дослідних зразків зварювального устаткування. В рамках цього виду співробітництва створено близько 90 видів нових машин, устаткування і апаратури, 78 нових і вдосконалених технологічних процесів, 74 технічні проекти, 14 нових матеріалів, 12 автоматизованих систем, понад 670 стандартів. [2.17:106]

Участь України і Болгарії в міжнародному науково-технічному співробітництві, в найбільш дешевій інвестиції, сприяла швидкому створенню і впровадженню новітніх науково-технічних досягнень, вирішенню важливих науково-технічних проблем.

Одеса, наряду зі Дніпропетровськом, Львовом, Харковом, Сумами, Запоріжжям займає гідне місце в налагодженні контактів на субрегіольному рівні. Власне саме Одеса є центром одного з найбільш перспективних українсько-болгарських експериментів. [2.4:111] За обсягами зовнішньоторговельного обігу Одеської області Болгарія знаходиться на 11 місці серед країн партнерів. І якщо раніше дві третини одеських підприємств мали партнерів в Болгарії, то тепер - тільки 5-7 %. Такі жахливі цифри підштовхнули вчених обох країн в середині 2000 р. провести міжнародну конференцію, котра могла б стати поштовхом до активізації двосторонніх відносин в усіх галузях. Вибір місця форум не був випадковим: Одеський регіон як історичний партнер Болгарії є найбільш перспективним для виходу на широкі простори України, а українцям - в Болгарію. Конференція отримала назву „Соціально-економічний напрям розвитку українсько-болгарських відносин в ХХІ столітті”. Її організатори - Одеська державна академія харчових технологій, Одеський державний економічний університет, Софійський університет національного і світового господарства, Міністерство освіти та науки України, Асоціація болгар України - передбачили комплексний розгляд проблем в соціальній, економічній, науковій і культурній сферах. Головне, на чому акцентувалась увага учасників конференції - це пошук ефективних шляхів співробітництва в нових умовах, бо старі форми економічних зв'язків, що базувались на неринкових відносинах, відійшли в минуле. І все ж таки, на території Одеської області створено 23 спільних українсько-болгарських підприємства з інвестиціями на 1,5 млн. дол. США. Найбільший їх обсяг - в будівництві, сільському господарстві, внутрішній торгівлі. [2.8:2]

Під час візиту Президента Болгарії з 31 січня по 1 лютого 2003 р. 1 лютого урочисто був відкритий кардіологічний центр „Св. Катерини”. Клініка ця була заснована на українські кошти, але за схемою такої ж клініки у м. Софія. Клініку очолює провідний європейський кардіохірург професор О. Чирков та його послідовник, доктор Б. Авицев. 13 липня 2004 р. Р. Боделан зустрівся з професором Чирковим. Під час зустрічі був обговорений стан розвитку та співробітництва українських та боярських медиків та керівних осіб метою покращення кардіологічної ситуації в регіоні. Було обговорено і методи роботи в клініці „Св. Катерина-Софія”, а саме ті, які можна застосовувати в „Св. Катерині-Одеса”. О. Чирков наголосив на тому, що в Одесі працюють спеціалісти з Болгарії, де допомагають українським спеціалістам успішно лікувати серцево-судинні захворювання, за кількістю яких Україна знаходиться на першому місці в Європі. [2.21]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14