Управління процесом митного оформлення товарів, що переміщуються як об’єкт лізингу (на матеріалах ТОВ з ІІ "Іріола-Фрахт" - концерна SCANIA(Швеція))

p align="left">Цей митний режим передбачає сплату лізингоотримувачем у загальновстановленому порядку ввізного (імпортного) мита за ставками відповідно до Митного тарифу України (додаток до Закону № 2371), а також податків та зборів, якими обкладаються товари під час увезення на митну територію України згідно із законами України (див. ст. 189 МКУ).

Акцизний збір справляється на підставі Декрету № 1892 і обов'язково сплачується при ввезенні таких об'єктів, як транспортні засоби ( ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби встановлено Законом № 216/96).

На правилах сплати ПДВ зупинимося докладніше.

Перш за все зауважимо, що відповідно до пп. 3.1.2 Закону про ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів за договорами лізингу та іншими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі товари, прирівнюються до імпорту і є об'єктом обкладення ПДВ. При цьому базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів (у нашому випадку - об'єкта фінансового лізингу), що імпортуються, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізній ВМД (п. 4.3 Закону про ПДВ).

Зобов'язання зі сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України виникають у день подання ввізної ВМД із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. На це вказує пп. 7.3.6 Закону про ПДВ.

Тепер декілька слів із приводу визначення дати, на яку слід брати курс НБУ для розрахунку бази обкладення ПДВ.

За роз'ясненнями ДПАУ, що викладені в листі від 28.02.2006 р. № 3676/7/161517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50), з метою обчислення бази обкладення ПДВ митна або договірна (контрактна) вартість товарів (а отже, і об'єкта фін лізингу) перераховується в українські гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу НБУ, що діяв на кінець операційного дня, який передував дню подання до митного органу ВМД. А от митники наполягають на тому, що при обчисленні суми належного до сплати «ввізного» ПДВ слід орієнтуватися на курс НБУ, що діяв на дату надання ВМД до оформлення (див. лист Держмитслужби від 19.05.2006 р. № 11/415/5453ЕП у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50). І все це незважаючи на те, що в п. 4.3 Закону про ПДВ чітко прописано, що базою оподаткування є митна вартість, яка перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Однак таке різне розуміння норм Закону про ПДВ податківцями та митниками не повинне лякати платників податків, адже врештірешт, як правильно відзначає ДПАУ, відповідальним за нарахування імпортного ПДВ є митний орган (п. 10.1 Закону про ПДВ). Це означає, що орієнтиром для імпортерів буде все-таки позиція митників.

І про податковий кредит. За умови, що об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності лізингоотримувача, сплачений на дату подання митної декларації ПДВ може бути включено до податкового кредиту. Так зазначає ДПАУ в листі від 12.04.2005 р. № 3719/5/152316 (c. 20). Відповідно датою виникнення права на податковий кредит у цьому випадку вважатиметься дата сплати ПДВ за податковими зобов'язаннями (див. пп. 7.5.2 Закону про ПДВ).

Якщо об'єкт фінансового лізингу використовуватиметься у господарській діяльності лізингоотримувача, ПДВ, сплачений на дату подання ввізної ВМД, включається до податкового кредит

Однак за своїм бажанням лізингоотримувач за умови оформлення ВМД (за винятком тимчасової або неповної, періодичної або попередньої ВМД) може відстрочити сплату ПДВ шляхом видачі митним органам податкового векселя на 30 календарних днів від дня поставки цього векселя органу митного контролю. Такий вексель має бути підтверджено комерційним банком шляхом авалю. Цю можливість надає платникам податків п. 11.5 Закону про ПДВ. При цьому правила видачі податкового векселя регулюються Порядком № 1104.

Щоправда, скористатися правом видачі податкового векселя можуть не всі імпортери (лізингоотримувачі). Пільгові умови не стосуються осіб, які:

- імпортують підакцизні товари і товари, що належать до товарних груп 1 - 24 УКТЗЕД;

- зареєструвалися платниками ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, в якому здійснюється імпорт;

- є платниками єдиного податку.

Перелічені категорії осіб зобов'язані сплатити ПДВ під час митного оформлення в установленому порядку.

Варіант 2. Тимчасове ввезення (вивезення)

У ситуації, коли положення договору фінансового лізингу не передбачають переходу права власності на об'єкт лізингу, який обов'язково має бути повернено орендодавцю без будь яких змін, крім природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування, лізингоотримувач, спираючись на ст. 204 МКУ, може оформити такий об'єкт у режимі тимчасового ввезення (вивезення).

Такий висновок випливає з п. 3.7 Порядку № 173, що забороняє видавати дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України об'єктів, які переміщуються через митний кордон на підставі лише тих договорів (купівлі продажу, міни, консигнації, фінансового лізингу (оренди), маркетингу, спільної діяльності та інших договорів), що передбачають передачу прав власності на об'єкти, які ввозяться. Виходить, що умови договору, які не передбачають передачу права власності на об'єкт лізингу, дають можливість лізингоотримувачу скористатися митним режимом тимчасового ввезення (вивезення).

Важливо враховувати, що в загальному випадку строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік із дня їх ввезення на митну територію України. Однак з урахуванням мети ввезення та інших обставин відповідний митний орган може продовжити цей строк1.

Рішення про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) видається керівником митного органу чи уповноваженою ним особою відповідно до Порядку № 1855.

Стосовно окремих категорій товарів, перелічених у ст. 206 МКУ і в додатках до Стамбульської Конвенції, може видаватися дозвіл на їх тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування (тобто від сплати ввізного мита, ПДВ та акцизного збору).

Тимчасове ввезення всіх інших категорій товарів, не зазначених у ст. 206 МКУ, у тому числі й майна за договором оренди (лізингу), здійснюється зі сплатою ввізного мита, ПДВ та акцизного збору в загальновстановленому порядку. На це вказують ст. 209 МКУ і п. 6.1 листа Держмитслужби від 06.01.2004 р. № 11/5154ЕП.

Що стосується можливості видачі на адресу митного органу податкового векселя при оформленні об'єкта фінансового лізингу в режимі тимчасового ввезення (вивезення), то, на наш погляд, таке право в лізингоотримувача є. Ця точка зору ґрунтується на тому, що з метою обкладення ПДВ операції з увезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) прирівнюються до імпорту. А отже, використання в цьому випадку норм п. 11.5 Закону про ПДВ цілком припустиме.

1.3 Податковий режим «репатріації прибутку» при сплаті лізингових платежів в міжнародному лізингу в Україні

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування.

При цьому, з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди), у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцюрезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця.

Базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Водночас, відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Майно, що ввозиться (пересилається) на митну територію України за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки і оформлюється у митному відношенні з метою тимчасового ввезення під зобов'язання зворотного вивезення протягом 1го року (тип ВМД "ІМ31"), є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26