Реферат: Шпаргалка по политологии (на укр. языке)
7. Нікколо Макіавеллі - представник політичної думки епохи Відродження.
Дав поштовх процесу виділення науки про політику в окрему галузь. Головні праці»Володар», «Історія Флоренції». Протиставивши теологічному розумінню державної влади юридичний світогляд, розуміючи силу як основу права, а поняття держава як загальний політичний стан суспільства, Макіавеллі у вченнях про людину виходить з її єдиної і незмінної природи для всіх часів і народів, природи, яка втілює в особі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість, боязливість, малодушшя, невдячність, зрадництво, лицемірство, ненависть, нестриманість у потребах і бажаннях. Такі негативні якості людини викликали до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської влади, М гостро критикує духовенство, а дворянство пропонує знищити зовсім. Його ідеал держави - сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держави. Його кредо - мета виправдовує засоби. Лише тоді республіка стане дійсно могутньою, коли правитель відкине закони і принципи моралі і встановить провову авторитарну диктатуру «великого перетворювача». Держава - це вищий вияв людського духу, а служіння державі - це зміст, мета і щастя людини. Він неодноразово вказує на полярність інтересів багатих і бідних, говорить про справедливість і досконалий державний устрій, який повинен забезпечувати політичну свободу. Мрія Макіавеллі - сильна республіка, яка гарантує своїм громадінам не лише розквіт свободи, а й рівність всіх феодальних привілей. Лише свобода і рівність може розвивати здібності особистості. Вчення Макіавеллі породило феномен макіавеллізму - своєрідного образу політичної діяльності, котрий не вживає будь-які засоби для досягнення власної мети.
8. Д. Локк і Т. Гоббс - родоначальники класичного лібералізму.
Гоббс - головний твір «Левіафан». На його думку, людина - це не суспільно - політична істота, а суто егоїстична тварина, рівність якої від природи заперечує саме право, провокує війну всіх проти всіх. Держава відбирає у людини природні права, окрім права на фізичне життя. Безмежні права держави зосереджуються у руках монарха, а тому поділ влади на гілки недопустимий, бо призведе до громадянської війни. Влада монарха не підлягає контролю, він стоїть над законом. Гоббс впевнений, що держава це і є суспільство, а суспільство це і є держава. Погляди Гоббса є консервативними. На відміну від Гоббса Д. Локк є виразником ліберально-демократичних поглядів. Він на перше місце поставив особу, на друге потреби і інтереси суспільства, і лише на третє - держави.саме такий підхід був покладений згодом у доктрину лібералізму. Держава на його думку виникла з первісного миру і злагоди серед рівних і вільних людей, з метою забезпечення цих природніх прав і приватної власності. Передані державі права, свободи людьми не втрачаються, вони тільки зберігаються державою, найдосконалішою формою якої є конституційна монархія. Гарантом запобігання політичної сваволі повинен бути поділ влади на законодавчу, виконавчу (сюди включається і судова) та союзну, яка займається зовнішньою політикою. Такий поділ здійснюється на основі верховенства закону, якому підпорядковуються всі.
9. Політичні погляди французьких мислителів (Ш. Монтеск‘є, Ж.-Ж Руссо, Вольтер, Гельвецій та ін.).
Головні праці Монтеск’є -«Персидські листи», «Роздуми про причину величині і занепаду римлян», «Про дух законів» та ін. Він не ставить особистість над державою, але він постійно підкреслює, що головне завдання держави - забезпечити людині політичної свободи. монтеск’є стверджує, що умови для гуманного кримінального законодавства, неухильного дотримання гарантованих державою правил судочинства, недопущення зловживань можливе при поділі влади на три гілки - законодавчу, виконавчу і содову. Саме їх незалежність гілок влади стоїть у Монтек’є на першому місці. Мислитель пропонує ввести виборність судів. Мислитель пропонує надати можливість законодавчого владування двопалатному парламенту. Найважливішою рисою виконавчої влади Монтеск’є вважає швидкість діянь, а така можливість інує лише тоді, коли влада зосереджена у руках монарха. монтеск’є можна вважати одним із засновників теорії правової держави. Головні праці Вольтера «Філософські листи», «Трактат про метафізику». У системі відносин між людиною і державою він ставить на головне місце державу, яка виникла з договору між людьми і пройшла шлях від республіки до найдосконалішої форми - монархії на чолі з освіченим монархам, який підпорядковується конституції. Вважає, що політичну владу слід зосереджувати в руках меншості. Свобода особистості - це залежність лише від законів, свобода совісті, свобода друку, свобода мислення, свобода творчості. Жан-Жак Руссо стверджував, що постала потреба регресу - повернення в «золотий вік», революційного повалення деспотизму, побудови демократичної держави на основі суспільного договору, встановлення дійсного народного сувернітету, прямого народоправства.
10. Політичні концепції представників німецької класичної філософії (І. Кант, Г. Гегель).
Основні політологічні ідеї Канта викладені у працях «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здібності судження», «До вічного миру» та ін. Виклав основи німецької суспільного договору, природних прав людини, правової держави, громадянського суспільства, свободи особистості, поділу влад. Пріоритетне місце у системі вчення Канта посідає людина, котра виступає у двох видах: як істота емпірична вона підпорядковується закону причинності і не може бути вільною, як річ у собі вона цільковито вільна і діє згідно з законом свободи, моральним законом - категоричним імперативом. За Кантом людина людина може бути засобом лише для досягнення відносної мети, а сама людина є абсолютною метою. Мета людства - розвиток і здійснення свободи, громадянської рівності і справедливості, створення квітучого громадянського суспільства; мета громадянського суспільства - цастя громадян; мета держави - торжество ідеї права. Влада має належати народу, але не всі мають політичні права. Право не залежить від суспільних відносин і має своєю основою природний всезагальний закон свободи. Відміність права від моралі - примус, який застосовується державою для відновлення справедливості. Форми політичного правління Кант поділяє на деспотичні, автократичні, аристократичні, демократичні і республіканські, віддаючи перевагу автократії у вигляді абсолютної монархії. Демократія для Канта - дуже складна форма правління. Перехід від абсолютної до конституційної монархії бажаний, але виключно за умов дарування народу конституції монархом. Поділ влади на законодавчу, виконувчу і судову повинен здійснюватися за принципами взаємопідготовки і координації владних гілок, а не принципами стримування і противаг. Найголовніший обов’язок держави - захищати приватну власність громадян. Кант заснував ідеї нейтралітету, обгрунтував право коаліцій, право гарантій у міжнародних відносинах. Основні твори Гегеля - «Енциклопедія філософських наук», «Наука логіки», «Історія філософії» та ін. Людство проходить ступінь розвитку, де його природню єдність втілює сім’я виникнення великої кількості сімей викликає до життя громадянське суспільство. Найвищу природню єдність індивідів, що примирює і знімає всі суперечності, втілює держава. Народ, який на створив власної держави є позаісторичною людністю. Універсальне людське право - реалізація індивідуальної волі. Громадянське суспільство - суспільство власників, які пропонують один одному взаємне визнання. Воно складається з вільних індивідів, котрі взаємодіють між собою у процесі реалізації власних потреб та інтересів переважно у сфері суспільно-економічної діяльності. Громадянське суспільство поділяється на стани (корпорації) і включає поліцію і судові установи. Його члени рівні у юридичному відношені, але нерівні від природи, у соціальних взаєминах, у настроях, думках, духовних даруваннях, набутих знаннях. Держава - вінець розвитку моральності. Гегель відкидає ідею Канта про вічний мир.
11. Еволюція соціально-політичних утопій (Т.Мор, Т.Кампанела, А.Сен-Сімон, Ш Фур’є, Р.Оуен, К.Маркс, В Ленін ).
12. Основні течії та школи західної політології.
13. Сучасні футурологічні концепції (З.Бзежінський, Д.Нейсбіт, С.Хантігтон,Ф.Фукуяма).
Футурологія розробляє і застосовує різноманітні методи і принципи аналізу існуючих соціально-історичних тенденцій і вірогідних наслідків їх реалізації з метою передбачення і прогнозування подій, перетворень, катаклізмів, змін здатних радикально вплинути на умови життя людини і на стабільність існуючих суспільних форм; моделювання певного образу майбутнього - як альтернативи теперішньому. Футурологія спирається на весь спектр природничо-наукового й гуманітарного знання. Термін футурологія запропонував у 1943 році німецький соціолог Флехтрейм. У 60-ті цей термін поширився у значенні історії майбутнього і науки про майбутнє. У цей же час у працях «Комісії 2000 року», в доповідях Римського клубу футурологія оформляється як спеціальний науковий напрям. Футурологічним прогнозам 60-70 - х властиве глибоке усвідомлення катастрофічності сучасної цивілізації. Наприкінці 70-х - 80 - х футурологія зосереджує увагу переважно на екологічних проблемах; розробляються концепції постіндустріального і інформаційного суспільства. У 1990 р Фукуяма висловив ідею кінця історії - як прийдешнього історичного затишшя внаслідок переваги ліберальної демократії на геополітичному просторі планети. 1994 р С. Хантінгтон передбачив «реванш Бога»: після руйнування двополюсного світу на людство чекає загострення суперечностей на релігійному грунті.
14. Політичні концепції М.Вебера, М.Дюверже, Г.Алмонда.
Вебер висловив погляди на політику, як прагнення до участі у владі чи здійснення впливу на її поділ, а також на державу як на спосіб панування людей над людьми, що спирається на легітимне насилля. Вчений висунув три типи легального панування: раціонально-легальний (правова держава); традиційний (заснований на традиційно-існуючих порядках і системі влади); харизматичний. Вебер значну увагу приділив бюрократії. Аналіз теорії раціональної бюрократії Вебера дає можливість виділити три найважливіші моменти: аналіз бюрократії як технічно досконалого апарату здійснення влади; критику бюрократії; аналіз бюрократії як відображення класової структури. З метою запобігання тиранії бюрократії Вебер запропонував теорію, згідно з якою харизматичний лідер, вибраний шляхом прямого голосування всього народу має доповнити недостатньо легітимну силу парламентської демократії. Одночасно Вебер аналізував форми демократії без вождя, які дозволили б звести до мінімуму панування людини над людиною.
